Українська (UA)English (UK)

ЗАГАДКИ ПОРТАЛІВ БЕРЕЖАНСЬКОЇ РАТУШІ

Історія появи будівель ратуші в Европі сягає у ХІІ ст. Сам термін походить з німецької мови – rathaus – будинок ради. Отже, як осередок влади, ратуша є своєрідним символом міста, виразником його самоврядування. Першими зводили їх ті міста, котрі мали статус вільних королівських міст на основі магдебурзького правах [1].
Якщо наше місто дістало магдебурзьке право у 1530 році, то, не виключено, що й перша ратуша у Бережанах могла з'явитися вже у ХVІ ст. Але чомусь про неї не згадує в своїх записках французький мандрівник Ульріх фон Вердум, який побував у Бережан при кінці листопада 1671 року.
Традиційно ратуші зводили у центрі міста.Бережанську кам'яну звели посеред Ринкової площі в 1705 р. Була вона прямокутною, з гонтовим покриттям [2,10] Але ратушу знищив вогонь, тому на кошти княгині Ізабелли Любомирської побудовано нову, цегляну. Будівництво завершено у 1803 році, а невід'ємний атрибут – годинникова вежа зведено лише в 1811 році. Вже два століття вона стримить своїм шпилем у небо, а годинник невпинно відміряє свій час кожному бережанцю.
Збудована в стилі класицизму, наша ратуша не відзначається багатством архітектурного декору. Оздоблено лише портали (входи – з латинської), які розміщені по центральних осях чотирьох фасадів.
Кожен портал має іншу ширину: північний – 4,7 м, західний 5,8 м, східний – 5, 36, південний –5,3 м. Але всі фланковані двома півколонами, висота яких майже однакова – 3, 3 м.
Своїми базами колони опираються на кам'яні п'єдестали шириною 0,7 м і висотою 0,5 м. Шість увінчані композитними капітелями, і лише сьома і восьма на південному порталі завершуються астрагалами (валиком і поличкою). Площа, обмежена трикутником фронтону, називається тимпаном, і архітектор прикрасив їх ліпнинними композиціями. Тільки два з них – південний і північний зберегли верхні кути, східний і західний його втратили за рахунок карнизу, на який спираються вікна другого поверху будівлі. Тло тимпанів, як і весь фасад, виконане під час останнього ремонту (відбувся при кінці 1970-х років) сірим набризком, а малюнки виділено білою фарбою.
Найбагатше оформлено східний портал. У фронтоні герб із зображенням трьох брусків. Його назва Корчак [3], використовувався 270 шляхетними родами Білорусії, України, Литви, Польщі. З обох боків герба – пучки земного поріддя: соковиті грушки, виноград, яблука. Листя, яке виглядає з-під плодів, виноградне.
Ще два барельєфи створив скульптор на цьому порталі, але виніс їх поза фронтон і розмістив у кутах між колонами і архітравом. У правому куті – набір військових символів часів середньовіччя – бойова сокира, мечі, булава та щит. У лівому – обладунки воїна: панцирна сорочка, з під якої проглядаються руків'я шаблі та булави.
Для обох барельєфів є один спільний елемент – це стрічки, перетягнуті через кільце. Ймовірно, вони символізують знамена, під якими ходили у військові походи, або стрічки, які чіплялися на гусарські списи. Цей елемент виконавці барельєфів використали у композиціях на всіх трьох фронтонах: кільце притримує герби, через кільце перепущені стрічки.
Урочисто оформлено і північний портал. Тут відтворено відразу аж три герби. Центральний герб має назву Побуг [4], на якому зображена підкова вниз кінцями і зверху увінчана кавалерським хрестом. Ним послуговувалися польсько-литовські старовинні роди, гетьман запорозький П. Конашевич-Сагайдачний, козацький полковник Дмитро Нечай. Декоративний картуш герба обрамляють військові символи. Зліва – гусарський спис з декоративно оздобленим щитом, справа – зразки зброї: чекан, сокира і булава. Поверх них – литаври.
Ввівши в композицію цього барельєфу литаври, що мав на увазі архітектор? Аристократію Європи, яка послуговувалася литаврами як музичним інструментом, чи козаків, які громовими ударами цього інструменту наводили жах на ворогів? Це залишається загадкою.
На північному порталі під антаблементом розміщено два герби. Праворуч – герб Любич [5]. Розпізнаємо його за підковою кінцями вниз та двома хрестами: один зверху, другий – в середині підкови. Герб, що знаходиться зліва – не вдалося розпізнати. Стерті верхні кути не дають змоги ідентифікувати його складові.
Герб Любич один з найбільш поширених шляхетських гербів, який використовувався в Речі Посполитій, і до якого було приписано понад 100 шляхетних родів Польщі, Білорусі, України, Литви. Зображення підкови –слов'янського символу лицаря – свідчило про привілей воювати на коні, тобто бути вершником. Золотий хрест над підковою – теж символ шляхетного лицарства, тільки якщо підкова вказує на бойове, то хрест – на релігійне значення.
Яка ж причетність цих гербів до Бережан залишається загадкою, як і зображення герба Окша [6] на західному порталі. Цей портал з масивною дерев'яною брамою сьогодні найбільш прохідний. До міської ради, чотирьох музеїв щоденно проходить не один десяток людей, та, мабуть, рідко хто роздивляється барельєфну композицію над входом. А вона, як ніякі інші, найбільше декорована лише військовими символами. На самому гербі бойова сокира, повернута лезом вправо, поруч лицарські лати, напівсферичний шолом, булава, щит, литаври.
?
І лише південний портал позбавлений будь-якого декору. Білий шестикутник – вся його прикраса.
Що ж хотів сказати невідомий нам ще до нині архітектор ратуші, декоруючи фронтони у далеких 1800-1803 рр.? Яке відношення мали власники відтворених гербів до Бережан? Все це ще чекає свого дослідника.
Джерела:
1.Рибчинський О. Міські ратуші / О.Рибчинський // Ї.– 2005.– Ч.36.
2.Місто Бережани за часів Синявських // Бережанщина в спогадах емігрантів. – Тернопіль, 1993.
3.http//uk.wikipedia.org/wiki/ Корчак_(герб)
4.http//uk.wikipedia.org/wiki/ Побуг
5.http//www. szlachta.com.ua /?P=1534
6.http//uk.wikipedia.org/wiki/