Українська (UA)English (UK)

«В УНІСОН ІЗ СЕРЦЕМ ЦІЛОЇ ПЛАНЕТИ»

4 квітня 2019 року відбулося відкриття мистецького надбання самобутнього художника Остапа Гончара у Бережанському краєзнавчому музеї. Виставка організована музеєм та Заповідником

і представляє 53 роботи із серій «Наш спільний дім», «Сон розуму», «Історія», «Демократія», «Філософські роздуми», «Знаки зодіака», «Персоналії». Для більш повної уяви про світ графіки і живопису Остапа Григоровича варто погортати ще й представлені на виставці каталоги з його 350 роботами. Там, у передмовах, знайдеться його вислів: «Роботи створювались не для виставок, а лише для вияву своєї індивідуальності, свого громадського обов'язку перед суспільством, потребі вкласти і свою часточку душі у зведенні всенародного храму культури».
Проте виставки влаштовуються, викликають живий інтерес у відвідувачів, і наступна, із останніх ще не бачених робіт, відбудеться в липні у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника.
Остап Григорович родом із с. Мозолівка Підгаєцького р-ну, закінчив Бережанське педучилище в 1956 р., перші вчительські уроки провів у Поплавецькій та рідній Мозолівській школах. Там, в отчому домі і набирався багатогранної снаги:
У батька старого – снаги хлібороба.
У матері – ніжності і доброти.
В громади – премудрості світу.
В криниці – живої води.
Цими рядками завершив виступ, задекларувавши ще й свій поетичний хист. Воістину влучно фізиків іменують ліриками. Остап Григорович за фахом вчитель фізики і свої знання багато десятиліть віддавав учням і вчителям Львова.
А віршовану ноту підхопила Ірина Дубницька, головний зберігач фондів ДІАЗ, і його ж віршами: «Стою на веснянім полі», «Якби я міг» та перекладом з білоруської «Дорога» (із збірки «Вічний рух», 2008) дуже влучно доповнила образ митця, що стоїть під сонцем і набирається сили і очищається духом перед тим як оживе його задум «в скупих мазках палітри».
Кожен з присутніх відчитував палітру Остапа Григоровича по-своєму. Директору художньої школи Любові Шарамко імпонували графічні роботи, краєзнавцю Богданові Тихому – пурпурові точки зіркового неба, фотомисткині Зіні Токарській – філософія квітучої яблуні з дозрілим яблуком, керівникові лялькового театру ЦЮДТ Ользі Беш-Корнелюк – дитяча книжечка з ілюстраціями художника. А одногрупниці Теклі Пуківській, напевне, свій портрет, бо приймала дарунок із рук автора з вдячною усмішкою.
Як випускник педучилища, Остап Григорович розворохобив пласт спогадів і в своїх товаришів зі студентської лави Наталії Рабінович, Теклі Пуківської, Ольги Василів, Миколи Андрусишина, які були на відкритті виставки, й у випускників інших років – Галини Мострянської, Ганни Семеняк. А оскільки базова школа педучилища знаходилася в приміщеннях, які тепер займає гімназія, то з привітаннями до Остапа Григоровича звернулися її вчителі Оксана Бридун і Надія Іваненко.
Загалом святкове виставкове дійство, обрамлене «Мелодією» М.Скорика у виконанні вчителя по класу скрипки Бережанської школи мистецтв ім. М. Бездільного Мар'яни Кіндрат, доречними і теплими словами ведучої Надії Голод, старшого наукового співробітника краєзнавчого музею, з привітаннями директора ДІАЗ у м. Бережани Василя Зорика, як співорганізатора виставки, з поетичним триптихом «Бережани» Богдана Тихого і піснею на сл. Б.Лепкого, муз. Б.Тихого «Бережани», виконаної Лілією Слободною, досягло поставленої мети – Остап Гончар відкрив, відчув сьогоднішній пульс міста, де він ставав на крило свого життєвого лету. Віриться, що повертався до Львова з відчуттям, яке пережив і озвучив у свій час Богдан Лепкий: «Де минули юні дні, там душа вовік остане».

Надія Волинець,
учений секретар