Бережанський замковий комплекс
ЗАМОК
(охорон. № 641/1), вул. І. Франка, 1
У 1534 – 1554 рр. руський (український) воєвода, великий коронний гетьман Микола Синявський збудував один з найбагатших в Україні замків, що 200 років поспіль надійно захищав від ворогів його власників. Неприступним замок робила болотиста місцина, утворена заплавами річки Золота Липа, та потужні мури.
Збудований за проектом італійського архітектора, ім'я якого, на жаль, невідоме, зовні відображав міць бастіонів і бійниць, а з дворика – затишок і спокій. Фасади житлово-палацових корпусів увінчуваликам’яним мереживом двоярусні аркади-галереї на зразок італійського палаццо, що оббігали корпуси по периметру, а наличники вікон були прикрашені ренесансною різьбою. Ще на поч. XVII ст. замок у Бережанах називали Східним Вавелем, бо був прототипом Краківського королівського Вавелю. Це – одна з найпрекрасніших і найславніших будов Галичини, і водночас найміцніша ланка оборони від наїзду татар і турків, що входила в грядузамків – Свірж, Перемишляни, Поморяни, Підгайці, Бучач, Язлівець.
У плані замок спочатку був чотирикутний, а після перебудови в кінці XVII ст. – п’ятикутний, по периметру має три бастеї. Обширний дитинець при потребі вміщав сотні воїнів.
У 1672 – 1675 роках старанням Миколи-Героніма Синявського замок отримує фортечне зовнішнє укріплення бастіонного типу голландської та французької фортифікаційних шкіл. Жодна армія не могла взяти приступом бережанську твердиню. Двічі, в 1675 та 1676 рр., від бастіонів нездоланого замку відступили багатотисячні турецькі війська під проводом Ібрагіма Шишмана. Червоним кольором, що означало неприступний, замок позначали й на татарських картах. Тільки двічі, за згодою, були відкриті ворота замку: у 1648 році окремому козацькому загону Максима Кривоноса, а в 1655 році шведським військам під командуванням генерала Роберта Дугласа, що не спричинило ніякої шкоди Бережанській твердині.
Однак замок відомий не тільки своєю неприступністю, а й так званими «золотими кімнатами». За люстрацією 1762 року в залах палацового корпусу була велика, як на той час книгозбірня, що налічувала понад чотири тисяч томів, портретна галерея польських королів, власників замку та відомих знатних його гостей, воєначальників, володарів і вельмож з інших країн, а також полотна на батальну тематику – «Битва під Хотином, 1621р.», «Битва під Журавно, 1676р.», «Битва під Віднем, 1683р.», в яких брали участь Синявські. В інкрустованих скринях зберігалися географічні карти, глобуси, родовий архів та генеалогічні матеріали.
Інтер’єр палацових кімнат та залів славився кам’яними та мармуровими порталами, камінами, дерев’яними різьбленими сволоками, покритими поліхромією і золотом, над оздобленням яких працював придворний скульптор Іоан Пфістер.
Красу і велич Бережанського замку описав у поемі «Ян Білецький» польський поет Юліуш Словацький:
«Бжежанський пан в околиці чарівній
Оселю мав. Там поміж двох потоків
Розкішний замок у красі предивній...
...Покоїв блиск – лиш королівським рівня:
Там золото і розкоші, і спокій…»
Його власниками у різні роки були Синявські, Чарторийські, Любомирські Потоцькі.
Занепад замку розпочався в кінці XVIIІ ст., коли Галичину окупувала Австро-Угорщина. В 1784 р. австрійська влада конфіскувала цінності замку, розпродала мистецькі речі, різьблені та позолочені меблі, картини, натомість розквартирувала своє військо.
У 1809 – 1812 рр. були знесені всі фортифікації, проведено необдумані добудови та перебудови, розібрано верхні поверхи п’ятибічної вежі та занижено бастеї. У 1916 р. замок постраждав від російської артилерії – впала частина південно-східного крила. Відтоді його руйнація з кожним роком збільшувалася.
Нині Бережанський замок охороняє держава, на реставрацію західної вежі виготовлено проектно-кошторисну документацію, західний корпус накрито тимчасовим дахом.
