Ірина ДУБНИЦЬКА,
головний зберігач фондів
ДІАЗ у м. Бережани
Однією з домінантних споруд на території Бережанського замкового комплексу Синявських є замкова каплиця Св. Трійці. Старша каплиця (праворуч) зводилась у 1620-их роках з ініціативи та фінансування дружини Адама Гієроніма Синявського Катерини [10, c.103] з родини Яна Костки. Причиною стала смерть чоловіка – Адама Гієроніма Синявського 3 червня 1619 року та потреба влаштування йому достойного надгробка у стилі, що домінував уже на поч. XVII ст.
Існуюча до цього часу каплиця, ровесниця зведеного у 1554 р. замку, була невеликою за розміром і служила усипальницею роду Синявських. Тут містилися надгробки Синявських, що пішли із життя в XVI ст. – Анни (1574 р.), дружини Гієроніма Синявського, подвійний надгробок батька Миколи (1569 р.) та старшого сина Гієроніма Синявських (1582 р.), молодшого сина Яна (1584 р.) роботи тодішніх німецьких скульпторів Германа ван Гутте і Генріха Горста. Отже постала потреба розширення каплиці, і проблему вирішили через добудову бокових каплиць під куполами та винесенням вперед фасадної частини.
На внутрішнє оформлення запросили скульптора Йогана Пфістера, вихідця з міста Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща) [7]. Ще до сьогодні зачудовано затримуємо погляд на багатій ліпнині куполу західної каплиці. На жаль, цього не можемо сказати про надгробні пам'ятники, в тому числі і Адама Гієроніма Синявського, які постали тут руками і талантом самого Іоана Пфістера чи учнів його школи, що на той час вже існувала у Бережанах. Залишилися лише вирви у місцях їх розташування. Про сам факт існування надгробку, його розкішне композиційне вирішення та збереження на момент 1939 року ми маємо змогу дізнатися із фотографії, що зберігається в архіві Ягеллонського університету у Кракові [9].
Надгробний пам'ятник Адама Гієроніма Синявського мав два презентаційних виклики для його автора. Перший: створити скульптурне зображення, що мало би портретну схожість із померлим, другий – підкреслити знатне походження, владу та багатство голови роду Синявських. Як зазначає дослідник Мацішевський, скульпторові вдалося дуже вдало передати риси обличчя коронного підчашого, зокрема в таких деталях, як бородавка на правій щоці[11, с. 47]. Фігуру ж скульптор розмістив на саркофазі боком, правою рукою підпер голову, в ліву руку примістив булаву, що символізувала його гетьманство.
Скульптурне зображення розміщувалося на підвищенні на мармурових левах і знаходилося за трьома мармуровими колонами. Увінчувався портик дашком, який мав декоративне оздоблення у вигляді стилізованого листя. На дашку розміщувалися п'ять скульптур та картуш з гербом Леліва, що підтримували два леви [10, с. 101 –102].
За вище згаданим дослідником Мацішевським розташування скульптур на портику, що мали символічне значення, було таким: ліворуч розміщувалися Наука та Великодушність, праворуч – Мистецтво та Мудрість, а найвище по середині – фігура Сила [11, с. 47]. За двома іншими версіями персоніфікація фігур така: Сила, Мудрість, Надія, Розторопність, Поміркованість або Сила, Мудрість, Віра, Справедливість та Поміркованість [10, с. 103].
На жаль, доля замкової каплиці, її внутрішнього оздоблення та надгробків з усипальниць була трагічною. Після першого Поділу Польщі, з початком перебування у замкових палацах австрійських солдат, що використовували їх під казарми, каплиця перетворюється на склади зберігання хмелю для броварні. У 1782 році, за наказом цісаря Йосифа ІІ, каплицю закрито, а її інвентар та коштовності описано. Подальші руйнацькі та вандальські дії призвели до занепаду пам'ятки загалом та надгробків зокрема. Окремі спроби повернути втрачену красу та велич – за участю італійського маляра Генріха Конті з Флоренції, під керівництвом професора різьби і орнаментики Львівської політехніки Леонарда Марконі у 1876–1878 рр. – кардинально ситуацію не змінили. У 1920-их рр. саркофаги були вивезені до Польщі і зберігаються у замку в Пєсковій Скалі [4, с. 16–17].
Надгробки продовжувалися залишатися у каплиці, але через бездоглядність, варварське ставлення нищилися. Задля їх порятунку в 1965 році директор Львівської картинної галереї Борис Возницький організував їх обстеження за участю львівських мистецтвознавців, серед яких був заслужений діяч мистецтв України Володимир Овсійчук, а в 1966 році вивіз – частину до Олеського замку, частину, а саме фігури із надгробку Адама Гієроніма Синявського – до Львова.
Завдяки пошукам бережанського краєзнавця, у 2000-х роках заступника директора ДІАЗ у м. Бережани Богдана Тихого їх було там виявлено. Зі слів ученого секретаря заповідника, Надії Волинець, тривав процес перемовин із директором галереї Борисом Возницьким про їх повернення. Категоричних відмовин не було, але і не надходило остаточної згоди. Але на урочистому відзначенні 80-річчя патріарха музейної справи, під час привітання Борисова Григоровича Надія Волинець згадала про потребу повернення їх у Бережани. З цього моменту почалися позитивні зрушення. Вже на бенкеті 16 квітня 2006 року у Львівському оперному театрі ювіляр особисто підійшовши до Н. Волинець, та озвучив згоду на повернення.
Б. Я. Тихий відразу організував транспорт і з завідувачем господарського відділу заповідника Михайлом Королишиним виїхали до Львова. За сприяння тогочасного директора Львівської галереї мистецтв, нині на жаль покійного, Бориса Возницького у замок було повернуто три безголові скульптури та фрагменти скульптур.
Наступним логічним кроком стала реставрація однієї зі фігур архітектурно-скульптурної композиції надгробку Адама Гієроніма Синявського, а саме червоно мармурової алегоричної фігури Розторопність. Ця робота являла собою ще одну віху у багаторічній співпраці Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани та польської сторони в особі професора Варшавської академії мистецтв Януша Смази.
Самій реставрації передував процес дослідження та фактичного виявлення фрагментів скульптур, що залишалися в занедбаній каплиці.
Виявлені фрагменти підлягали об'ємному дослідженню, що включало в себе фотографування, опис, нумерацію, сортування. На основі цього студенти з Варшави та Кракова під керівництвом професора Януша Смази склали каталог віднайдених фрагментів.
Дані музейні предмети прийняті у фонди ДІАЗ у м. Бережани актом прийому на постійне зберігання від 22 травня 2007 року №10 [2] були віднесені до науково-допоміжного фонду Заповідника, оскільки значна пошкодженість предметів та перспектива майбутньої їх реставрації унеможливлює занесення до основного фонду Заповідника.
Ці підготовчі заходи надали можливість у 2009 році приступити до реставрації скульптури, яку здійснила магістрантка відділу кам'яної пластики Варшавської академіїмистецтв Марта Дацина. Результатом роботи стало здобуття реставраторкою магістерського ступеня.
Для роботи була обрана алегорична фігура Розторопність, названа так краєзнавцем Богданом Тихим. Спроби персоніфікувати фігуру спираються на атрибути, які вона тримає в руках. Реставраторка Марта Дацина зазначає, що наявні атрибути дають можливість ідентифікувати фігуру як Розторопність (лат. Prudentia) [9, с. 11]. За алегоричними зображеннями поданими в праці Чезаре Ріпа подібна жіноча постать іменується Prudenze, Prudence [11, с. 266] [авт. prudential – (з лат. розсудливість, знання, досвід), prudence – (з англ. розсудливість)].
На гербі Львівського національного університету імені Івана Франка зображена подібна жіноча алегорія, яка тримає в руці дзеркало та змію, обвиту навколо нього, та персоніфікується як алегорія Пильності [3]. Жіноча постать, що відображає фігуру з дзеркалом в одній руці та коротким списом, обвитого змією – в іншій руці, втілена в скульптурі Джованні Баратта «Алегорична фігура Розсудливість» з Палаццо Гвігді, Флоренція. На мою думку більш вдалою назвою для скульптури із замкової каплиці-усипальниці родини Синявських є «Розсудливість» аніж «Розторопність».
Згідно з словником «Розсудливість – властивість характеру людини, яка виявляється у здатності чітко відрізняти доцільне від недоцільного, керуватися принципами, що орієнтують її на досягнення максимального власного блага, щастя; схильність людини до міркування, обдумування заздалегідь усіх важливих рішень, до пошуку виважених, аргументованих висновків і позицій. Розсудлива людина керується в першу чергу розсудком, а не розумом (в його філософському розумінні)» [5, с. 323–324].
Багато спільного вона має з алегорією Мудрості, прототипом якої часто виступала грецька богиня Афіна. За доктриною відомого філософа і теолога Фоми Аквінського розсудливість пов'язує три компоненти (мудрість, науку та мислення), з яких складається розумова чеснота і є «істинним судженням відносно людських дій, яке дозволяє приймати правильні рішення стосовно людського життя взагалі» [6, с. 52.]
Щодо ідентифікації скульптури, то вона є надзвичайно суб'єктивною і може втілювати персональне бачення автора роботи. Щодо символів, які фігура тримає в руках вони теж є неоднозначними. Спільним у цих атрибутів є те, що вони обидва пов'язані з жіночим началом та часто зображуються у руках жіночих божеств. Обидва символи є багатозначними та універсальними.
Дзеркало є символом як істини (якщо воно чисте та незаплямоване), так і обману (якщо покрите пилом або розбите). В багатьох народів світу це алегорія стану людської душі. Оскільки головним мотивом цього образу є відображення людини та світу, що її оточує, дзеркало співвідноситься по значенню до мудрості, знання, мислення і відображення індивідуальності. Поняття рефлексії (з лат. – відображення) зближує думку та дзеркало. В середньовічній Європі цей символ також мав двояке значення. Так з одної сторони він сприймався вороже, як атрибут багатства, марнославства та самолюбування. З іншої сторони, уподібнюючись до води та ока, – це символ самопізнання, споглядання світу, істини та слова Божого (якщо воно зображувалося в руках Діви Марії тому Богородицю називають «Дзеркалом Праведності») [8, с. 161].
Амбівалентність символу змії пов'язана із суперечливістю якостей, якими наділена ця тварина. Отрута змії несе небезпеку, але вона і лікує; змія є символом енергії та сили – як творчої, так і руйнівної. Вона є символом, пов'язаним з жіночим началом, плодючістю, землею, водою. Змія, яка обвилася навколо дерева або будь-якого іншого «осьового» предмету, означає пробудження динамічної сили, дух усього зростаючого. Значення змії безпосередньо пов'язано з таємницею зародження життя і найбільшою мудрістю [8, с. 165].
Отже, алегорія Розсудливості за допомогою атрибута дзеркало демонструє, що розум людини має бути схожим до чистого дзеркала, щоб безпристрасно розмежовувати добро та зло, правдиво відображати істинну реальність та події; також атрибут змії підкреслює, що пошук істини, яка часто прихована (зло майстерно маскується під добро) потребує повернення до першопочаткової мудрості і лише шляхом довготривалих міркувань та самопізнання буде прийнято правильне рішення.
Також слід звернути увагу на те, що алегорична скульптура з даними атрибутами, прикрашала надгробок. Обидва символи мають магічну сутність та просякнуті містицизмом. Так, дзеркало у багатьох народів світу може слугувати джерелом пророцтва та межею для переходу в іншій світ; [1] змії в давнину часто сприймалися як охоронці померлих на шляху до потойбіччя, посередники між світами. Важко сказати, чим керувався скульптор при виборі алегорії Розсудливості для оздоблення надгробку, та наявність інших «алегорій» наводить на думку, що це демонстрація людських чеснот.
Щодо консерваційно-реставраційних заходів, то скульптура не була цілісною і становила окремі фрагменти (окремо тулуб, голова, руки, одна стопа; частина одягу та атрибути фігури складалися з багатьох осколків). Згідно з матеріалами магістерської роботи, до травня 2009 року реставраторка Марта Дацина проводила: мікрохімічні та мікроскопічні дослідження; забори проб складу матеріалу, нашарувань, стиків; петрографічний аналіз; очищення скульптури від патини механічним методом; аналіз аналогічних скульптур в архівах для доповнення втрачених елементів.
Пізніше було оброблено скульптуру фунгіцидним препаратом, доповнено різьбу однієї частини голови, елементів правої та лівої рук з атрибутами з того самого матеріалу. Скульптура була змонтована за допомогою металевих штирів та смоли; а також відшліфована та покрита спеціальним розчином для її використання в музейній експозиції [9, с. 37–39].
Все це виконувалося в Бережанському замку, в приміщеннях другого поверху західного корпусу, що за своїм температуро-вологісним режимом придатний для зберігання кам'яних предметів. Після реставрації висота скульптури становить 148 см, замість 120-ти см, які були до реставрації.
За високопрофесійну роботу Марта Дацина була нагороджена дирекцією Заповідника пам'ятною медаллю «За заслуги у відродженні замку Синявських». Та не менш значимою подякою є захоплення жителів та гостей міста Бережани, відвідувачів замку, які з подивом слухають про історію відновлення скульптури та милуються не лише майстерністю творця фігури Йоганна Пфістера, а й роботою митця-реставратора.
Продовженням на шляху відновлення краси та багатства каплиці як невід'ємного елементу замкового комплексу, є розпочатий процес реставрації ще однієї скульптури із надгробку Адама Гієроніма Синявського. Реставрацією скульптури займається студент-бакалавр кафедри АТР Національного університету «Львівська політехніка» Сергій Сірий під керівництвом доктора архітектури, професора Олега Рибчинського. Робота є дипломною на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Сам реставратор ідентифікував скульптуру як Алегорія Мистецтво.
Отже, традиція з повернення до музейно-експозиційного життя культурних цінностей замку в Державному історико-архітектурному заповіднику у м. Бережани продовжується.
Джерела та література:
1. Петрова І.В. Образ зеркала у світовій художній культурі: узагальнення культурологічного досвіду/ Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу ДонНУ імені Василя Стуса [електронний ресурс]: https://jpvs.domnu.edu.ua/ar.tide/view/3678
2. Поточний архів Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани.
3. Символи Львівського національного університету імені Івана Франка [електронний ресурс]: www.lnu.edu.ua/about/university-today-and-tomorrow/symbols/
4. Тихий Б. Вівтар Йогана Пфістера // Пам'ятки України. - Київ, 2013. – № 5.
5. Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики: Словник. – Житомир, 2014. – 416 с.
6. Туренко О.С. Чесноти як модуси консолідації громадської спільності в доктрині Св. Томи Аквінського// Наука. Релігія. Суспільство. – 2012. – № 1.
7. Ян Пфістер/ Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // uk.wikipedia.org /wiki / Ян Пфістер
8. Полная энциклопедия символов и знаков / авт.-сост. В.В. Адамчик. – Минск, 2008. – 646 с.
9. Dacyna M, Restauracja rzezby-personifikacji Rostropnosci z nadgrobka Adama Hieronima Sieniawskiego z kosciola zamkowego w Brzezanach, Ukraina w kontekscie aranzacji ekspozycji dla potreb muzealnych / Praca magisterska. Brzezany-Warszawa, 2008-2010.
10. Nestorow R., Kosciol zamkowy p. w. sw. Trojcy w Brzezanach [w:] Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego, t. 15, red. J. Ostrowski, Krakow, 2007.
11. Maciszewski M., Brzezany w czasach Rzeczpospolitej Polskiej. – Brody, 1910.
12. Ripa C. Ikonologia. – London, 1709. – 326 s.