...Із вікон окружного суду було видно Вірменську церкву.
Місцевий ксьондз Віктор Квапінський служив тут уже десятий рік, але молодий помічник прокурора окружного суду, недавній випускник Львівського університету 31-річний єврей із-під Гродно Рафал Лемкін був чи не першим тутешнім співрозмовцем, з яким можна було поговорити про найболючіше – трагедію винищення вірменів в Османській імперії в 1915–1917 рр.
...Вочевидь, ще з 1930-го прокуратура окружного суду в Бережанах зазнала кадрових змін: два підпрокурори (тоді казали – «підпрокуратори», по-іншому – «помічники прокурора» – авт.) – Дмитро Бойко та Станіслав Шафран – отримали підвищення по службі: призначення на нововведені посади віце-прокурорів [1, s. 73; 2, s. 91].
6.08.1931 р. пішов на пенсію Йозеф Шольц, прокурор окружного суду в Бережанах [3, s. 13] і невдовзі, 11.09.1931 р., С. Шафран уже був призначений на його місце [4, s. 26]. Віце-прокурора в штатному розписі залишили одного – Д. Бойка. Замість другого віце-прокурора ввели додаткову посаду підпрокурора – третю.
23.10.1931 р. на одну із вакантних посад окружного підпрокурора в Бережанах отримав призначення асесор (секретар) судовий з округу апеляційного суду у Варшаві Рафал Лемкін [5, s. 218; 6, s. 42], другу посаду 9.11.1931 р. посів асесор апеляційного суду у Львові Мар'ян Ващевський [7, s. 18–19].
Того ж дня, 9.11.1931 р., на рівнозначну посаду до Львова перевели начального секретаря окружного суду Станіслава Олейовського [7, s. 19].
І ще одне співпадіння: того ж 9 листопада, пропрацювавши лише два місяці на посаді прокурора окружного суду в Бережанах, указом Президента Речі Посполитої за заслуги в сфері організації та адміністрування судочинства С. Шафран був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги [4, s. 9]. Але це – до слова...
Третім підпрокурором окружного суду в Бережанах в офіційному щорічному виданні Міністерства справедливості Польщі (так претензійно називалося тоді польське міністерство юстиції – авт.) – «Календарі судовому на 1932 рік» [8, s. 79] вказаний Тадеуш Ольберек, до того – суддя гродський у Підгайцях, призначений до Бережан 28.11.1931 р. [9, s. 17], вочевидь, син Антонія Ольберека, професора Бережанської гімназії.
Така хвиля кадрових змін прокотилася Бережанським окружним судом у 1930–1931 рр.
Деякі польські джерела подають, що Рафал Лемкін працював у Бережанах підпрокурором окружного суду для специфічних справ – карних фінансово-податкових (польською – podprokuratorem ds. karnych skarbowych) [10]. Ймовірно, саме цим можна пояснити те, що в загальних матеріалах прокуратури окружного суду, які зберігаються у фондах Державного обласного архіву в Тернополі, документів з підписом Р. Лемкіна знайти не вдалося...
...Бережани, вочевидь, були цікавими для молодого дослідника: тут мешкали українці, поляки, євреї – міщани різних національностей та віросповідань. У невеличкому містечку, крім Вірменської церкви, діяли два римо-католицькі костели – фарний і Святого Миколая при монастирі оо. Бернардинів, дві українські церкви – Святої Трійці на Ринку і Святого Миколая на передмісті Адамівка, а ще – декілька синагог зі школою при головній та окремим єврейським цвинтарем...
І хоча ідилії у відносинах не було – на той час польська влада вже провела «пацифікацію»: у вересні 1930 р. в Бережанах було знищено Окружний Союз Кооператив, «Народний Дім» та його філію на Адамівці, українську гімназійну бурсу, а також жертвами цих акцій стали товариство «Боян», Союз Українок, пластова домівка, канцелярії і мешкання практично всіх менш-більш виділених українських діячів, зокрема, двох адвокатів – Володимира Бемка та Михайла Західного [11, с. 237], – це не применшувало інтересу. Можливо, навпаки...
Бережани – невеличке містечко, і в ньому чи не всі мешканці знають одне одного, а вже тим паче – колеги по цеху, то, вочевидь, Рафал Лемкін як адвокатів знав обох...
До речі, досить активною була й єврейська громада. Скажімо, 25.05.1930 р., майже за рік до приїзду Р. Лемкіна, у Великій синагозі міста відбулося зібрання понад 400 представників усіх верств єврейської громади Бережан, на якому з ініціативи адвоката д-ра Вільнера прийнято резолюцію з офіційним протестом до британського уряду з приводу перепон, що, мовляв, чиняться євреям, які вирішили переселитися до Палестини [12].
Тексти резолюцій тоді були надіслані до британського посольства у Варшаві, сіоністського представництва в Лондоні, а апеляція – до Ради Ліги Націй у Женеві. Не більше і не менше...
...Утім, прогулюючись після роботи мощеними вулицями міського центру поміж кам'яницями, Рафал розмірковував про підвалини бережанського співжиття і, згадуючи практично недавню історію знищення вірменів в Османській імперіїв 1915–1917 рр., думав, як законодавчо запобігти виникненню таких трагедій у майбутньому...
...Йшла осінь 1931-го. Через два місяці, напередодні нового 1932 року – 30.12.1931 р., він, помічник прокурора окружного суду в Бережанах, у складі польської делегації бере участь у 4-му Міжнародному конгресі з уніфікації кримінального права, який відбувся в Парижі. Більше того, на цьому форумі він, підпрокурор із Бережан Рафал Лемкін, мав промову – першу на міжнародній арені [13, s. 11; 14, s. 26]!
Очевидно, як посадовець із Бережан був представлений і на 1-му Міжнародному конгресі з порівняльного права, що відбувся у серпні 1932-го в Гаазі [14, s. 26].
Утім, це, вочевидь, був останній міжнародний конгрес, на який Р. Лемкін виїжджав із Бережан, – у вересні 1932-го єврейська польськомовна газета «Хвиля» («Chwila») подала статтю про судовий розгляд справи про контрабанду шнурків із Парижа до Варшави: суд проходив у Варшаві, а обвинувачувачем був ... Рафал Лемкін [15, s. 10].
І хоча у «Календарі судовому на 1932 рік» бачимо такий склад прокуратури окружного суду в Бережанах у 1932 р.: прокурор Станіслав Шафран, віце-прокурор Дмитро Бойко, підпрокурори Тадеуш Ольберек, Мар'ян Ващевський і Рафаїл Лемкін [8, s. 79], однак, розуміємо, що, орієнтовно, саме в цей період одного із підпрокурорів – Рафала Лемкіна – відрядили з прокуратури окружного суду в Бережанах до прокуратури окружного суду у Варшаві. Принаймні, про це читаємо вже у календарях судових на 1933-й і 1934-й [16, s. 83; 17, s. 99].
Як зазначає один із біографів Р. Лемкіна польський професор Р. Шавловський, переведення до Варшави відбулося «не без поважної протекції» («nie bez poważnej protekcji») судді Найвищого Суду Польщі Е. Раппопорта [13, s. 9; 18, s. 6]...
Утім, у квітні 1933-го на 3-му Міжнародному конгресі з кримінального права в італійському Палермо для викладу лекції про роль судді в кримінальних справах Р. Лемкін ще, вочевидь, був оголошений як помічник прокурора окружного суду в Бережанах – за формальною штатною посадою. Хоча на той час уже фактично працював у Варшаві [19].
Те ж – у жовтні 1933 р., коли на 5-ій Міжнародній конференції з уніфікації кримінального права, яка під егідою Ліги Націй проводилася в Мадриді, вперше прозвучали пропозиції Рафала Лемкіна вважати т. зв. «злочини варварства» проти власних підданих порушенням міжнародного права, за які треба карати [20].
Так, на цей час він працював у прокуратурі окружного суду у Варшаві, як зазначає, скажімо, польський дослідник його біографії Адам Редзік [14, s. 27]. Але офіційно ще перебував у штаті окружного суду в Бережанах, щоправда – як відряджений до Варшави [16, s. 83; 17, s. 99]!
А окрім трагедії вірмен було й ще одне, свіже...
Очевидно, за розгортанням трагедії Голодомору на Великій Україні Р. Лемкін слідкував із Бережан. Про це в статті «Життєвий шлях та міжнародно-правова діяльність Рафала Лемкіна» пише дисертант кафедри міжнародного права Львівського національного університету ім. Івана Франка Маркіян Бем: «Під час перебування в Бережанах, недалеко від кордону Польщі з СРСР, Р. Лемкін, безумовно, дізнався про Голодомор 1932–1933 рр. на Східній Україні і його планований характер» [21, с. 97].
«Проживаючи у Львові, Бережанах чи Варшаві, Лемкін не міг залишатися байдужим до того, що відбувається з іншого боку польсько-радянського кордону», – напише згодом професор Квебецького університету в Монреалі Роман Сербин [22].
І ще: «...він певний час працював помічником прокурора у м. Бережани, яке знаходилося неподалік кордону Польщі з СРСР. Можливо, він міг бачити і навіть спілкуватися з втікачами від радянської влади з Радянської України, котрим вдалося перебратися через кордон. Однозначно, це мало великий вплив на формування його позиції...», – додає у своєму дослідженні слухач Національної академії СБ України С. Баєв [23].
...Дослідники вважають, що саме пропозиції Рафала Лемкіна, які були поширені на Конференції в Мадриді у 1933 р. (сам правник на конференцію не потрапив – авт.), є наріжним каменем, основою всієї теорії визначення і класифікації геноциду як злочину, згодом, 1948-го, уформаленої в Конвенції Генеральної Асамблеї ООН.
Можливо, основи цієї тоді ще теорії зароджувалися в одному із кабінетів нинішнього головного корпусу Бережанського агротехнічного інституту, де розміщувався окружний суд, в якому Рафал Лемкін майже рік (з осені 1931-го до осені 1932-го) працював на посаді підпрокурора (помічника прокурора). А ще – обдумував її тези, прогулюючись після роботи затишними бережанськими вуличками...
Вочевидь, готуючи на Мадридську конференцію доповідь щодо т. зв. «злочинів варварства» проти власних підданих, Р. Лемкін уже знав, що напередодні, 29 вересня, у Женеві тогочасний голова Ради Ліги Націй прем'єр-міністр Норвегії Й. Мовінкель за наполяганням українських організацій виносив на розгляд Ради Ліги Націй питання про голод в Україні [24].
Тоді в Женеві переговорником з українського боку була Мілена Рудницька – донька бережанського нотаря Івана Рудницького, котра в Бережанах провела дитячі роки, посол до польського Сейму, заступник голови новоствореного у Львові Українського Громадського Комітету Рятунку України [24; 25].
...Невдовзі виявилося, що більшість членів Ради Ліги Націй зацікавлені у співпраці з СРСР і не хочуть дратувати Сталіна. Були й аргументи: мовляв, СРСР не є членом їхньої організації, і, відповідно, голод у СРСР не є їхньою проблемою. Тож із 14 держав, які взяли участь у засіданні, за надання українцям допомоги висловилися Норвегія, Ірландія, Іспанія та Німеччина, проти – 10 країн, зокрема Франція та Велика Британія [24; 26; 27, с. 63].
Зрештою, ухвалили «соломонове рішення» передати це питання на розгляд Міжнародного Червоного Хреста [27, с. 63]...
Вочевидь, Р. Лемкін усе це бачив. І розумів, що введення «злочинів варварства» проти власних підданих у сферу міжнародного права буде процесом складним і тривалим. Але – мусить бути незворотнім...
За деякими джерелами, тоді в Мадриді виник конфуз. Справа в тому, що з 30.01.1933 р. канцлером Німеччини вже був Адольф Гітлер. У єврейських колах усієї Польщі зароджувався спротив. Скажімо, 21.03.1933 р. у єврейському «Народному домі» в Бережанах відбувся антинацистський мітинг єврейської молоді. А через рік у Бережанах молоді євреї розповсюдили листівки із закликом бойкотувати німецькі продукти та створили місцевий Комітет Антигітлерівської Єврейської молоді. Принаймні, про це пише колишній бережанець проф. Шимон Редліх [28, с. 55–56].
Так ось: у жовтні 1933 р. у Мадриді Рафал Лемкін поширив текст доповіді, в якій йшлося про тероризм і расистську політику, про те, що дії, які становлять загальну міждержавну загрозу, повинні визнаватися злочинами.
І тоді, за деякими даними, в його тезах і пропозиціях побачили виключно антигітлерівський підтекст, заговорили про провокаційні образи німецького народу в його доповіді. А оскільки польський уряд в особі міністра закордонних справ Юзефа Бека вів переговори щодо укладення польсько-німецького пакту про ненапад, ...Лемкіна змусили піти з прокуратури [29].
Утім, деякі джерела, заперечуючи цю версію, подають іншу: мовляв, Р. Лемкін перейшов до адвокатури з фінансових причин [14, s. 31–32].
Так чи інакше, але те, що не потрапив до списків варшавських адвокатів у «Календарі судовому на 1934 рік», пояснюється хіба тим, що тексти календарів подавалися до друку раніше...
P. S.
...У 1943 р. у радіовиступі Вінстон Черчилль, звертаючи увагу на винищення нацистами євреїв, сказав, що на наших очах відбувається «злочин, який не має назви» [30]. Мовляв, створена дивна ситуація, коли «те, що не є названим, не існує, те, що якийсь злочин залишається поза межами словникових окреслень, створює реальну загрозу тому, що він колись повториться» [30]...
І ось у 1944 р. у праці «Влада Осі у Європі» Рафал Лемкін уперше в світі вживає термін та сформульовує поняття «геноцид».
1946-го його розробки були покладені в основу вироків Нюрнберзького трибуналу, в якому він брав участь як представник США – радник американського прокурора і судді Верховного Суду Р. Джексона [30].
...Того ж 1946-го Рафал Лемкін стає консультантом юридичного комітету ООН і розробляє проект Конвенції «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього», в якому означив геноцидом також «умисне знищення соціальних груп або їх частин» – те, що в 1932–1933 рр. відбувалося в СРСР з українським селянством [31].
І ось 9.12.1948 р. Генеральна Асамблея ООН Конвенцію ухвалила. Але, на вимогу СРСР, – з певними винятками...
«Якби тоді, в 1948 році, Асамблея ООН проголосувала авторський текст Конвенції Рафала Лемкіна без змін, то Голодомор уже був би визнаний геноцидом українського народу. Ухвалення документа в такій редакції не могло задовольнити Лемкіна. Решту свого життя він присвятив лобіюванню прийняття національних законів на підтримку Конвенції та викриття злочинів радянської влади проти українського народу», – зазначають фахівці [31].
...Коли 11.09.1951 р. чотири тисячі людей зібралися в Мангеттен-Центрі в Нью-Йорку вшанувати пам'ять жертв Великого Голоду в Україні 1932–1933 рр., промову перед ними виголосив професор Йєльського університету Рафал Лемкін [32, с. 26].
Удруге – 21.09.1953-го, на 20-річчя вшануванні пам'яті – виступив із промовою «Радянський геноцид в Україні». Тоді газета «Українські Вісті» («The Ukrainian Weekly», англомовний додаток до видання Українського Народного Союзу) писала: «Професор Лемкін переповів у зворушливий спосіб долю мільйонів українців до та після 1932–1933 років, які стали жертвами плану Радянської Росії знищити стільки українців, скільки буде можливо для того, щоб придушити героїчне українське національне протистояння радянській російській владі й окупації, та комунізмові» [32, с. 26, 27].
Утім чи міг він собі уявити, що через 62 роки, в листопаді 2015-го, текст його тодішньої промови «Радянський геноцид в Україні» нинішня росія внесе до федерального списку екстремістських матеріалів [33; 34]?!.
...Два рази, 1951-го та 1952-го, Рафала Лемкіна висували на здобуття Нобелівської премії миру. І хоча кандидатуру підтримав уже згадуваний Вінстон Черчилль, той лауреатом не став [20].
...В Україні його ім'я пов'язане лише з двома містами – Львовом і Бережанами. На вул. Замарстинівській, 21 у Львові, де мешкав під час навчання в університеті, у 2017 р. встановлена пропам'ятна таблиця, у Бережанах, на вул. Академічна, 20 (нині – головний корпус агротехнічного інституту), де працював помічником прокурора окружного суду, а потім ще два роки перебував у штаті цього суду – як помічник прокурора, відряджений до Варшави, – ні. Поки що...
...До речі, на пропам'ятній таблиці у Варшаві на вулиці, яка носить його ім'я, значиться: у цьому будинку він жив і працював до 1939-го. Можна розуміти, що просто – від народження до самої війни. Хоча тепер нам відомо, що принаймні у 1931–1932 рр. Рафал Лемкін, на надгробку якого в Нью-Йорку висічені слова «Батько Конвенції про геноцид», мешкав і працював у Бережанах...
Джерела та література
1. Kalendarz Sądowy na rok 1928. URL: http://dlibra.umcs.lublin.pl/dlibra/docmetadata?id=18579&from=publication.
2. Kalendarz Sądowy na rok 1930. URL: http://dlibra.umcs.lublin.pl/dlibra/docmetadata?id=23328&from=publication.
3. Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. 1931. №11. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/84607/edition/78108/content.
4. Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. 1931. №13. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/84611/edition/78112/content.
5. Ruch słuzbowy. Dodatek do dziennika Urzędowego Ministerstwa sprawiedliwości. 1931. №30. 11.12. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/375775/edition/357958/content.
6. Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. 1932. №2. 1.02. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/84634/edition/78136/content.
7. Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. 1932. №3. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/84637/edition/78137/content.
8. Kalendarz Sadowy na rok 1932. URL: https://bc.wbp.lodz.pl/dlibra/show-content/publication/edition/73824?id=73824.
9. Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. 1931. №5. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/84596/edition/78097/content.
10. Promocja pierwszego polskiego wydania książki Rafała Lemkina «Rządy państw Osi w okupowanej Europie». URL: http://www.geremek.pl/index.php?id=453.
11. Бережанська Земля. Історично-мемуарний збірник. / Комітет «Видавництва Бережани». – Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1970.
12. Володимир Парацій. Громадські об'єднання єврейського населення Бережанщини у 1920–1930-х рр.: напрямки функціональної діяльності та рівень суспільного впливу. / Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва ім. Ф.С.Петрякової. URL: http://www.jewishheritage.org.ua/ua/4273/gromadski-ob%E2%80%99ednannja-evrejskogo-naselennja-berezhanschyny-u-1920-1930-h-rr-naprjamky-funkcionalno.html.
13. Zbrodnie przeszłości. Opracowania i materiały prokuratorów IPN. tom 2. Ludobójstwo. / pod redakcją Radosława Ignatiewa i Antoniego Kury. – Warszawa, 2008. URL: https://ipn.gov.pl/pl/publikacje/ksiazki/12627,Zbrodnie-przeszlosci-Opracowania-i-materialy-prokuratorow-IPN-t-2-Ludobojstwo.html.
14. Adam Redzik. Rafał Lemkin (1900–1959) – co-creator of international criminal law. Short biography. – Warszawa, 2017. URL: file:///C:/Users/%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80/Downloads/Redzik_2017_Raphael_Lemkin_co-creator_of_international_criminal_law.pdf.
15. Chwila. 1932. №4848. 21.09. URL: https://libraria.ua/numbers/6/28526/?PageNumber=10&ArticleId=1130318&Search=Lemkin.
16. Kalendarz Sądowy na rok 1933. URL: https://www.sbc.org.pl/dlibra/publication/229391/edition/216818/content.
17. Kalendarz Informator Sądowy na rok 1934. URL: http://dlibra.umcs.lublin.pl/dlibra/docmetadata?id=26773&from=publication.
18. Ryszard Szawłowski. Rafał Lemkin. URL: https://wydawnictwosedno.pl/wp-content/uploads/2020/08/lemkin_spis.pdf.
19. Адам Редзік. Шлях Рафаеля Лемкіна до концепції геноциду. URL: https://ukrainepravo.com/scientific-thought/naukova-dumka/shlyakh-rafaelya-lemkina-do-kontseptsiyi-genotsydu/.
20. Юрист Рафаель Лемкін. // Форум нації. Вересень 2009. URL: http://forumn.kiev.ua/2010-100-09/100-09.html.
21. М.Бем. Життєвий шлях та міжнародно-правова діяльність Рафала Лемкіна. / Бюлетень Міністерства юстиції України. 2013. №1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bmju_2013_1_17.
22. Роман Сербин. Рафаель Лемкін про український геноцид. / офіційний портал Харківської правозахисної групи. URL: http://khpg.org/index. php?id=1241199640.
23. Баєв С.О. Юридична оцінка голодомору в Україні 1932–1933 років (за концепцією Р. Лемкіна). / Пам'яті жертв голодоморів в Україні: збірник наукових праць. / Національна академія Служби безпеки України – Київ: Центр навчально-наукових та науково-практичних видань НА СБ України, 2014. URL: http://academy.ssu.gov.ua/upload/file/pam_yat_zhertv_golodomor_v.pdf.
24. Йоган Людвіґ Мовінкель. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B2%D1%96%D2%91_%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%BB%D1%8C.
25. Мілена Рудницька – перша, хто розповів світу про Голодомор в Україні. URL: https://ukrainiantime.org/uk/article/milena-rudnitska-persha-khto-rozpoviv-svitu-pro-holodomor.
26. Ярослав Папуга. Чому Захід не виступив на захист українців, знаючи про голод 33-го? / Локальна історія. URL: https://localhistory.org.ua/texts/statti/chomu-zakhid-ne-vistupiv-na-zakhist-ukrayintsiv-znaiuchi-pro-golod-33-go/.
27. Василь Марочко. Німецькі дипломати і Голодомор 1932–1933 рр. в Україні. // Київські історичні студії: збірник наукових праць. 2015. №1. / Київський університет ім. Б. Грінченка. – Київ: Київ. ун-т ім. Б.Грінченка, 2015. URL: https://istorstudio.kubg.edu.ua/index.php/journal/issue/view/3/11.
28. Шимон Редліх. Разом і окремо в Бережанах: поляки, євреї і українці у 1919–1945. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Redlikh_Shymon/Razom_i_okremo_v_Berezhanakh_poliaky_ievrei_i_ukraintsi_u_1919-1945.pdf?.
29. Raphael Lemkin. URL: https://depl.qaz.wiki/wiki/Raphael_Lemkin.
30. Ціна свободи українців. / EVERLEGAL. URL: https://everlegal.ua/tsina-svobody-ukrayintsiv.
31. Великий гуманіст Рафаел Лемкін. // Еврейский обозреватель. Информационно-аналитическое изданий Еврейской конфедерации Украины. URL: https://jew-observer.com/imya/velikij-gumanist-rafael-lemkin/.
32. Роман Сербин. Концепція злочину-геноциду Рафаеля Лемкіна та його аналіз українського геноциду. / Рафаель Лемкін. Радянський геноцид в Україні (стаття 28 мовами). / Редактор Роман Сербин, упорядник Олеся Стасюк. – Київ: Майстерня книги, 2009. URL: http://history.org.ua/LiberUA/978-966-2260-15-1/978-966-2260-15-1.pdf.
33. Люди правди: Рафаель Лемкін. / Український інститут національної пам'яті. URL: https://old.uinp.gov.ua/news/lyudi-pravdi-rafael-lemkin.
34. Ра́фал Ле́мкін. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%84%D0%B0%D0%BB_%D0%9B%D0%B5%D0%BC%D0%BA%D1%96%D0%BD.
Ігор Мельник.