На площі в центрі Будапешту неподалік угорського парламенту височить величний пам'ятник лідерові боротьби угорського народу за незалежність Ференцу Ракоці – бунтівний князь верхи на коні. Хто знає, може той кінь – із бережанських конюшень Синявських?..
Утім, про все – по порядку.
...У листопаді 1701-го бунтівному угорському князю із родини спадкоємного правителя Трансільванії Ференцові Ракоці вдалося втекти з австрійської в'язниці біля Відня. Вибратися допомогла дружина, вмовивши начальника...
Зрештою начальника в'язниці за зраду стратили, дружину князя запроторили до монастиря, а дітей відібрали. Сам Ракоці був заочно засуджений до страти [1, s. 44; 2; 3; 4], але на цей час уже перебував у Бережанах, де отримав прихисток у замку Адама і Ельжбети Синявських: за одними даними, на Різдво вже був тут [1, s. 44], за іншими – з лютого 1702-го [5].
Вочевидь, посприяло те, що мав із Адамом Синявським далекі родинні стосунки [5; 6, s. 46]. А можливо – й не лише це...
Так чи інакше, а невдовзі до Ракоці в Бережанах приєднався й його товариш – граф Міклош Берчені. Обидва в замку Синявських перебували під вигаданими іменами військових інженерів.
1. Таємний притулок бунтівного князя
...Одного раннього весняного дня в середині березня 1703 р. «військовим інженерам» доповіли, що чужинці здалеку розпитували в місті про князя Ракоці. Цими чужинцями були Міхай Пап і Дьєрдь Біґе, двоє збіднілих угорських шляхтичів.
Вони їх таки знайшли. А знайшовши, зробили те, задля чого розшукували – передали князеві лист від земляків із просьбою очолити повстання проти Габсбургів, бо, мовляв, на нього сподівається вся країна [8; 9].
На перший лист кур'єри згоди князя не отримали. 27 березня своє 27-річчя Ракоці, вочевидь, святкував у Бережанах...
Невдовзі, під час Великодня, кур'єри побували в Бережанах вдруге.
Тоді Ракоці послав до Угорщини одного зі своїх людей – щоб оцінив не лише громадські настрої, а й практичні речі – стан замків та кількість вояків.
Через місяць посланець повернувся. Утім, не сам – з ним до Бережан приїхав ватажок повстанців Томаш Есе, торговець сіллю з Тарпи.
Під час їх особистої зустрічі в замку Есе переконував Ракоці, що потрібна його особиста присутність, зрештою – повинні бути видимі, відчутні докази того, що він на боці повстанців [9].
2. Гроші Синявського для угорського повстання
Ракоці ж розумів, що окрім його присутності для повстання потрібні кошти.
І він робить відчайдушну спробу: 17 березня пише з Бережан листа французькому послу до Варшави – обгрунтовує, яка допомога йому знадобиться для початку боротьби проти Габсбургів, і просить цих коштів [7, s. 103; 10] – стільки, щоб найняти дві тисячі вояків...
Утім, Париж далеко, а діяти треба було швидко. І тоді...
Тоді Ракоці вирішує позичити гроші в Синявських: 2.04.1703 р. він пише в Бережанах розписку Адамові й Ельжбеті Синявським щодо позики із заставою власного майна на 125 тис. німецьких (так у тексті – авт.) форинтів – пропонує половину садиби Маковиця [7, s. 103; 108, 115].
Вочевидь, мова йшла, зокрема – й про Маковицький замок, сто років до того викуплений родиною Ракоці в руського (українського) князя Януша Острозького, який володів твердинею після 1582 р. – шлюбу з донькою угорського аристократа Шереді [11]. Утім, це – інша історія...
Щоправда, в заставній розписці була цікава умова: свої володіння Ракоці зможе передати кредиторам лише тоді, коли переможе в повстанні. Справа в тому, що із 6.07.1701 р. на його майно австрійською владою було накладено арешт, а з осені – взагалі конфіскація [7, s. 115]. Тобто, заставна власність насправді була уявною. Вочевидь, це розуміли й Синявські...
Тож чи практично відбулася ця угода – достовірно не відомо.
До речі, в бережанський період, окрім Синявських, Ракоці на тих же умовах домовлявся про кредит з якимсь капітаном Яном Сокольнуським та його дружиною – під заставу іншого майна на суму 2,5 тис. рейнських (так у тексті – авт.) форинтів [7, s. 109]. Утім, і про цю угоду надалі нічого не відомо...
...Відомо, що князь Ракоці просив Адама Синявського допомоги військом. Деякі джерела кажуть, що Адам не міг собі цього дозволити, оскільки 24.05.1702 р. отримав призначення гетьманом польним коронним від короля Августа II, який був союзником імператора Леопольда I Габсбурга, за умови, що «більше не підтримуватиме угорських повстанців» [7, s. 104–105] (щоправда, деякі джерела подають, що таки таємно допомагав [12, s. 136]. Та й сама умова короля «більше не підтримувати» свідчить, що раніше таки підтримував)...
Можливо, далекі родинні стосунки із Адамом Синявським тут допомагали мало [5; 6, s. 46]. Утім...
3. Від Ельжбети – щиро: кохання і зброя
Допомагали стосунки з Ельжбетою: вони – тоді ще 24-річний, але вже жонатий князь і 31-річна дружина гетьмана – познайомилися перед Різдвом 1701-го й – невдовзі між ними виникли романтичні стосунки [6, s. 45, 46, 53; 13].
На час знайомства з Ельжбетою у нього було два сини – однорічний і новонароджений, третього сина, чотирирічного, він у 1700-му поховав [3; 14]. Єдиній дочці Ельжбети Софії Марії ще не було й трьох: до того 12 років у шлюбі з Адамом Синявським у них дітей не було [15; 16]...
Ельжбета, як зазначав відомий український дослідник Стефан Томашівський, вчитель Бережанської гімназії у 1903–1906 рр., «не прагнула статусу вірної жени» [5].
До речі, ще раніше, до появи в її житті Ракоці було, принаймні, два скандали, пов'язані з «певними вольностями гетьманової жени»: ходили чутки про її роман з Яном Станіславом Яблоновським, «доброзичливці» навіть роздобули їх любовне листування і передали Адамові. Утім, скандал, який вів до розлучення, було зам'ято, і родині Любомирських, з якої походила Ельжбета, «вдалося переконати бережанського зятя, що він став жертвою політичної інтриги» [13; 17].
Наступним об'єктом пристрасті Ельжбети був князь Олександр Собеський [13], один із синів короля Яна III Собеського [18]...
До слова: із трьох любовних фаворитів Ельжбети тільки Ян Станіслав Яблоновський був її ровесником, Собеський і Ракоці, які були ровесниками між собою, значно молодші від неї – на сім років...
Утім...
Саме вона, Ельжбета Синявська, зорганізовувала для Ракоці військову підтримку: нишком від польського короля у 1703 р. придбала близько тисячі рушниць і спорядила дві-три сотні волохів, яких послала на підтримку угорців [6, s. 47].
До речі, серед легіонерів, які допомагали Ракоці зброєю виборювати угорську незалежність, окрім волохів і галичан, зафрахтованих Синявською, та русинів-добровольців, за свідченням московського посла у Відні князя Голіцина, були й «деякі свавільники з Поділля і Запорог» [2].
...Саме завдяки Ельжбеті Синявській через Бережанський замок надходила й підтримка від французького короля Людовика XIV – близько 200 тисяч талерів щорічно упродовж восьми років визвольної боротьби [6, s. 47].
...Як пишуть історики, закохана Ельжбета «хотіла не тільки останні гроші, а й кров власну віддати» [6, s. 47]...
Інтриги додавало й те, що 24.11.1703 р., у розпал їхнього роману, вона народила у Львові дівчинку. Відомо, що немовля у серпні 1704-го померло [1, s. 49; 5; 19]...
...«Вона надала йому (Ракоці – авт.) притулок у своєму маєтку, допомагала вербувати найманців і налагоджувати політичні контакти. Фактично вона стала міністром закордонних справ Ракоці. Вона позичала йому гроші на купівлю зброї, шила бойові хоругви для куруців (так називали учасників антигабсбурзького повстання)», – стверджують дослідники [13].
А що ж Адам Синявський? Із 1702 р. він, польський гетьман польний коронний, керував придушенням іншого національно-визвольного повстання – українського, козаків під проводом Семена Палія – у Правобережній Україні проти Корони Польської, а на початку наступного 1703-го наказав стратити – посадити на палю – брацлавського козацького полковника Андрія Абазина. А ще – тримав під владою Львів, будучи львівським старостою [20]...
4. Із Бережан: маніфест, що підняв угорців за свободу
...6.05.1703 р. у Бережанах була третя делегація повсталих угорських селян, яку очолював уже згадуваний Томаш Есе [10].
Тут, у Бережанському замку, Ференц Ракоці передав йому власноруч написаний маніфест, відомий в історії як «Бережанська відозва», який починався словами «Recrudescunt» («Старі рани славної угорської нації відновлюються») і в якому князь «докладно пояснював угорцям необхідність боротьби за свободу» [9; 10] (щоправда, у деяких джерелах, зокрема й в угорських, датою оприлюднення цього одного із найважливіших документів національно-визвольної війни угорського народу [21] подають 12 травня [10]).
Утім, видається, ключовим тут є інше – те, що відозву до угорців про необхідність боротьби за національну незалежність Ференц Ракоці написав у Бережанському замку і саме із Бережан закликав угорців до визвольного повстання, сприймаючи боротьбу за свободу нації як вищу необхідність. Добрий урок для нинішньої угорської влади із Бережан із глибини 320-ти років, чи не так? Особливо ж – у контексті нинішніх угорсько-українських відносин...
Нагадаємо: був травень 1703-го. Невдовзі, на рубежі травня й червня, Ракоці та Берчені покинули Бережани – дорогою на Львів [1, s. 48].
14.06.1703 р. бунтівний князь особисто очолив повстання, зустрівшись із селянським військом на гірському карпатському перевалі...
5. Епілог
...Однак на цьому не сталося.
Коли у 1706-му під тиском шведів польський король Август II зрікся престолу, саме Ельжбета Синявська підмовляла Ракоці виставити свою кандидатуру на виборах короля Польщі і, використовуючи своє давніше знайомство з російським царем Петром І, запропонувала йому підтримати свого коханця [6, s. 49], що той, зрештою, й зробив [2].
Більше того: коли, отримавши вищий військовий чин Великого гетьмана коронного, її чоловік Адам Синявський також висунув свою кандидатуру, змусила його відмовитися від претензій на корону, погрожуючи розлученням [6, s. 49] – вочевидь, щоби не створював конкуренції Ракоці...
Щоправда, вибори в Польщі тоді виграв третій – уродженець Львова Станіслав Лещинський, якого підтримував не російський цар Петро І, а шведський король Карл XII.
До речі, частково саме через Ракоці Ельжбета встановила політичні контакти й з козацьким гетьманом Іваном Мазепою [1, s. 70]. Але все це – інші теми. Хоча й красномовно ілюструють розмах діяльності впливової бережанки...
...У 1711 р. Ельжбета запросила Ференца Ракоці стати одним із хресних батьків її єдиної з Адамом Синявським спадкоємниці – дочки Софії Марії. Кумами Синявських разом із Ракоці мали стати польський король Август II і російський цар Петро I – два католики, один – православний [1, s. 80; 6, s. 50]. Церемонія хрещення була запланована на 6 червня в Ярославі [1, s. 80] (за іншими даними, з посиланням на листи Е. Синявської, церемонія відбулася наприкінці червня 1711 р. [1, s. 33]).
До речі, напередодні Петро I першим запрошував Ельжбету стати хресною мамою його дитини, яка мала народитися [1, s. 80]. Чи мова йшла про народжену у грудні 1709-го майбутню російську імператрицю 1741–1762 рр. Єлизавету Петрівну і чи була бережанська вельможа хресною мамою тієї російської імператриці – не відомо. Утім, це – інша тема...
Так чи інакше, але ще до приїзду до Ярослава Ракоці надіслав Синявській листа, в якому намагався пояснити причини припинення їхніх стосунків. «Ніколи не було необхідності з тобою розлучатися, але я, ймовірно, ніколи не знайду достатньо можливостей, щоби догодити тобі», – писав князь [1, s. 81]...
...Коли у 1728 р. дочка Ельжбети Синявської, похресниця Ференца Ракоці Софія Марія після смерті її чоловіка, на 26 років старшого графа Станіслава Денгофа, овдовіла, пропозицію одружитися їй робив син Ракоці Єжи.
Щоправда, тоді сватання не закінчилось нічим. А через пару місяців, 21.03.1729 р., Ельжбети Синявської не стало [1, s. 86; 22]...
Через шість років, 8.04.1735 р., на еміграції в Туреччині відійшов у Вічність і Ференц Ракоці [14]. Кажуть, перед тим опублікував щоденники, в яких скаржився на «гріховну пристрасть» Ельжбети [13]...
...«Бережанська відозва» як один із найважливіших документів національно-визвольної війни угорського народу [21] увійшла в аннали історії Угорщини, а Бережани як місто, в якому вона написана, – у шкільні підручники [23]...
...Чи саме на тому коні, що вилитий у бронзі на пам'ятнику Ференцові Ракоці на центральній площі угорської столиці, бунтівний князь покидав Бережани на рубежі травня й червня 1703-го, історія мовчить...
Джерела та література
1. Bożena Popiołek. Królowa bez korony: studium z życia i działalności Elżbiety z Lubomirskich Sieniawskiej ok. 1669-1729. – Kraków: Wydawnictwo Naukowe WSP, 1996. URL: https://rep.up.krakow.pl/xmlui/handle/11716/2324.
2. Повстання Ракоці. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A0%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%86%D1%96.
3. Кто они, герои площади героїв? URL: https://www.hungarus.com/geroi_rakoczi_ferenc/.
4. Йозеф Ракоци. URL: https://www.wikiwand.com/ru/%D0%99%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%84_%D0%A0%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%86%D0%B8.
5. У Бережанах відбувся «Ференц-фест»! URL: http://info.berezhany.net/the-news/ridne-misto/3716-ferenc-racotsi-fest-2.
6. Z Bogiem za ojczyznę i wolność – o Franciszku II Rakoczym bohaterze Węgier. – Warszawa 2016.
7. Közlemények. Sípos Ferenc Rákóczi Ferenc záloglevelei lengyel főurak számára, 1703. URL: http://epa.oszk.hu/00000/00018/00026/pdf/EPA00018_hadtortenelmi_2013_1_103-115.pdf.
8. Rákóczi Ferenc, II. URL: https://www.arcanum.com/en/online-kiadvanyok/Lexikonok-magyar-eletrajzi-lexikon-7428D/r-775E4/rakoczi-ferenc-ii-77684/.
9. A szabadságharc kapujában: Brezán, 1703. május 6. URL: https://rakoczimuzeum.hu/hu/ii-rakoczi-ferenc/584-a-szabadsagharc-kapujaban-brezan-1703-majus-6.
10. Breznai kiáltvány. URL: https://hu.wikipedia.org/wiki/Breznai_ki%C3%A1ltv%C3%A1ny.
11. Маковицький замок князь Януш отримав завдяки шлюбу. URL: https://ostvr.com/uk/Zborov/info.
12. Agnieszka Słaby. Rządzichaoleszycka. Dwór Elżbiety z Lubomirskich Sieniawskiej jako przykład patronatu kobiecego w czasach saskich. – Kraków: Wydawnictwo Libron, 2014. URL: https://depot.ceon.pl/bitstream/handle/123456789/4818/Rz%c4%85dzicha%20oleszycka.%20Dw%c3%b3r%20El%c5%bcbiety%20z%20Lubomirskich%20Sieniawskiej%20jako%20przyk%c5%82ad%20patronatu%20kobiecego%20w%20czasach%20saskich.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
13. Wiesław Chełminiak. Elżbieta Sieniawska – A woman not even afraid of the devil. The uncrowned Queen of Polan. URL: https://polishhistory.pl/elzbieta-sieniawska-a-woman-not-even-afraid-of-the-devil/.
14. Ференц II Ракоці. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86_II_%D0%A0%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%86%D1%96.
15. Ельжбета Гелена Сенявська. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D1%8C%D0%B6%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0.
16. Марія Софія Сенявська. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%A1%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0.
17. Iwona Kienzler. Adam Mikołaj Sieniawski i Elżbieta z Lubomirskich. Tym skandalem żyła cała Rzeczpospolita. URL: https://wielkahistoria.pl/adam-mikolaj-sieniawski-i-elzbieta-z-lubomirskich-tym-skandalem-zyla-cala-rzeczpospolita/.
18. Александер Собєський. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80_%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D1%94%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.
19. Elżbieta z Lubomirskich Sieniawska. Polityk – fundator – patron. URL: https://www.wilanow-palac.pl/elzbieta_z_lubomirskich_sieniawska_polityk_fundator_patron.html.
20. Адам-Миколай Сенявський. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B4%D0%B0%D0%BC-%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%A1%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.
21. Віднянський С.В. Національно-визвольна війна угорського народу 1703–1711. // Енциклопедія історії України: Т.7: Мі-О / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во «Наукова думка», 2010. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalnovyzvolna_vijna_uhorskoho_narodu_17031711.
22. Elzbieta Sieniawska. URL: http://vv-travel.ru/tarticlle/elzbieta-sieniawska.
23. Бережанський замок – серед ста культурних об'єктів України, які планують реставрувати. URL: https://suspilne.media/47959-berezanskij-zamok-sered-sta-kulturnih-obektiv-ukraini-aki-planuut-restavruvati/.
Ігор Мельник,
ДІАЗ у м. Бережани.