Серед найбільш відомих імен, пов'язаних з історією Бережан, – ім'я українського письменника Богдана Лепкого.
Завдяки невтомному подвижництву і меценатству племінника поета д-ра Романа Смика, лікаря з Чикаго, в 1990-2000-х роках Україні повернуто ім'я і творчість довго замовчуваного письменника.
Маючи поважних сивих 72 роки, д-р Смик у 1990 р. здійняв крила свого лету до України і не складав їх 13 років, несучи до скарбниці української культури нові і нові літературно-мистецькі перлини та додаючи своєю посвятою, працелюбністю і нам наснаги до праці. Нам, це штабові, як називав працівників музею книги д-р Роман Смик, яким доручив архівну спадщину і створення музею Богдана Лепкого.
У подвижництві Романа Смика було не тільки Лепківське крило, а й крило патріарха Йосифа Сліпого. З його колекції і його коштом постало чотири музейних експозиції, присвячених Й. Сліпому у Львові, Бережанах, Трускавці, Теребовлі. А ще існувала окрема мандрівна виставка, яку побачили в семи містах Галичини та м. Києві.
Він був взірцем діяльної, совісної, відповідальної перед земляками і нацією особистості, що любила Україну, не тільки всім серцем, а й до глибини власної кишені. Він нічого не хотів для себе, він тільки віддавав своє і наповнював час, в якому жив, добрими справами. Ще за життя у Бережанах називали його «святим чоловіком» і найменували почесним громадянином міста.
Щоб закарбувати тривалішу пам'ять для нинішніх і грядущих поколінь, Міський музей книги, на відзначення 100-річного ювілею д-ра Романа Смика, ініціював встановлення пам'ятної дошки на будівлі ратуші, яка пам'ятає його приїзди та зримі сліди праці. Міська рада профінансувала її виготовлення. Автором став скульптор-тернополянин, який у 1997 р. створював пам'ятник Богданові Лепкому, у 1995 – погруддя Андрія Чайковського – Іван Сонсядло.
Святкові урочистості відбулися 4 листопада 2018 року, в день 146-ій річниці від дня народження Богдана Лепкого. Зі словом пам'яті про д-ра Р.Смика виступила також учений секретар ДІАЗ Надія Волинець, що співпрацювала з ним над його культурницькими проектами.
Встановлення пам'ятної таблиці – це посил зримої пам'яті нинішньому молодому поколінню і тим, хто буде жити в наступні десятиліття, про велику Людину, що через усе життя несла свій вічний обов'язок сина перед матірю- Україною і про який він на зорі своєї праці в незалежній Україні сказав так: «Мій багатогранний зв'язок з родимим краєм продиктований великим бажанням сина допомогти матері-Україні духовно зміцніти».