Різноплановою і багатоликою озвалася Ліна Костенко 29 березня у виставковому залі ДІАЗу, де інтелігенція міста зібралася на поетично-мистецьку зустріч «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
Проект зустрічі базувався на доробку поетично-фольклорного театру «Взори» (керівник Олена Різник) та бібліотеки Бережанського агротехнічного коледжу(бібліотекар Ольга Михайлишин) і викладачки Ганни П'єнтак, які напередодні провели для студентів літературно-музичну годину «Я долю вибрала собі сама». Та чим більше бережанців дізнавалося про відзначення 85-ї річниці від дня народження Поетеси, тим більше з'являлося охочих почитати улюблені вірші. Довелося згрупувати їх виступи в розділи: «Доля», «Мені сам Бог натхнення засіває», «Болить мені ...Ти знаєш як болить?», «Життя іде і все без коректур», «Моя любове! Я перед тобою».
Читали вірші учні Надія Васьків, Інна Шадура, педагоги шкіл і коледжу Ірина Колодка, Галина Михальчук, Ганна П'єнтак, музейники Ярослава Мазурак, Микола Проціва, Ірина Ухман, Галина Кізімович, бібліотекарка Ольга Михайлишин, гімназистка Оленка Бабич і її мама – вихователька дитсадка «Золотий ключик» Світлана, працівниця ТзОВ «Жива земля Потутори» Тамара Сєдлецька.
Все ж прологом стали літературно-музичні композиції «Дівчина з легенди» (за твором «Маруся Чурай») і «Людина нібито не літає... А крила має» у постановці учасників театру «Взори» – Антона Рожанського, Соломії Гринкевич, Лілії Грабар, Соломії Родовець, Ольги Гитун, Діани Синовець, Анастасії Войчишин, Соломії Білоус, Миколи Марущака. У ролях було показано також вірші «Я була маленька і стривожена» (вчителька ЗОШ №2 Наталія Демчук і учениця Марія-Елена Легка), «Любов Нансена» (Анна Патрило, Ігор Процик – РБК, музичне оформлення Наталія Марценюк).
Мелодика Ліниних віршів під пером не одного композитора зазвучала піснями: дитячі – показали учні школи мистецтв ім. М.Бездільного Сергійко Єрохін – «Вербові сережки» і Дана Кулина – «Ліс на світанку», (концертмейстер Оксана Адамів). А романси «Поїзд із Варшави», «Гіацинтове сонце», «Пелюстки старовинного романсу», «Послухаю цей дощ» у виконанні знаних бережанських солісток Ярослави Мазурак, Лілії Слободної, Ляни Рудіч – акомпонемент Олександр Коковін, піаністка Наталія Марценюк, по особливому зворушили наші серця.
Та особливе чуття до Ліниних рядків у колег по цеху. Місцеві поетки Світлана Даньків, Стефанія Білик, Марія Болюх-Каня не тільки захоплені її творчістю, а й зроджують свої, суголосні до її, поетичні твори. Нам вдалося їх почути, і ми розцінюємо це як присвяту незбагненному Таланту Ліни Костенко.
На закінчення привідкриємо завісу підготовки зустрічі залюблених в Слово Поетеси, яка у вірші «Я в людей не проситиму сили...» сказала: «Я в людей попрошу тільки віри // в кожне слово, почуте від мене». Коли вже остання редакція сценарію вималювала свято в жанр поетичної вистави, виявилась потреба у виконавиці ролі авторки. На щастя, далеко ходити не треба було, Олена Різник, режисер театру «Взори», що працює в БТШ, за всіма зовнішніми і творчими даними дуже підходила на цю символічну роль Поетки. З'являлася лише двічі. На відкритті – в образі молодої поетеси, що на пероні, в очікуванні поїзда (образ початку творчої дороги), пише «Лист»: «Адресовані людям вірші – найщиріший у світі лист». На закінчення – з подякою долі: «Ти знов прийшла, моя печальна музо.// Не бійся, я не покладаю рук...//Поети ж є і кращі, й щасливіші.// Спасибі, що ти вибрала мене». Але це було так оптимістично, з виявом щирості і любові, яку черпає сама, та і ми всі, в творах, а отже в серці видатної Українки, де цілий всесвіт людських почуттів і вся Україна з її історією і долею.
Надія Волинець, учений секретар ДІАЗ