Тарас Шевченко – провісник долі України. Ця думка зринає щоразу, коли читаєш чи чуєш рядки: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля», «Свою Україну любіть, любіть її... во время люте», «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», «Борітеся – поборете, вам Бог помагає».
Слова ці набули особливого звучання і сприйняття, коли шевченків березень прийшов у наші мирні домівки і школи, в клуби і на сцени, а на східних українських рубежах йде війна і тисячам молодих хлопців «довелось пролить кров добру, не чорну, довелось запить з московської чаші московську отруту!»
Але ж «Нема на світі України, немає другого Дніпра», і наші земляки стають на її оборону. Сьогодні у відпустці бійці Олег Плекан, Володимир Горбовий, Володимир Підлужний, Ігор Кивух і їх та волонтера Володимира Якиміва і стали учасниками бережанських шевченківських вечорниць. Війна в їх розповідях виглядала звичайною роботою мужніх і сильних волею чоловіків, і впевненістю в перемозі, що «врага не буде супостата, а буде син і буде мати».
Це зворушувало наші серця, і з вдячністю до наших захисників зверталися директор ДІАЗу Василь Зорик, методист відділу освіти Оксана Лещук, поет Василь Савчук, який читав для бійців рядки своїх віршів: «Листок до матері» і «Сини стоять». Галина Шупляк і Євгенія Біркова склали поклін і подяку їх мужності і сказали слова, які кажуть матері, виряджаючи дітей на війну, – «повертайтеся живими». Хор «Глорія» присвятив їм драматичний твір «Світе ясний», а художник Олег Шупляк передав у дарунок репродукції своїх робіт як шевченкової, так й історичної тематики.
Тепло наших сердець відкрило серця гостей, і Олег Плекан щиро зізнався, що йому ще не доводилося бути на Шевченкових вечорницях. А вечорниці організували найкращі мистецькі сили міста і району. «Прелюд пам'яті Тараса Шевченка» Я. Степового виконала піаністка, викладач Інституту культури Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Євгенія Біркова. Коли читали Шевченкове слово переможці районного конкурсу читців Іринка Бевсюк (ЗОШ №1), Оленка Чорна (ЗОШ №2), Антон Рожанський (ЗОШ №3), Оленка Бабич (гімназія), не одному з нас скотилася сльоза чи «побігли мурашки» поза плечі.
Поетично-фольклорний театр «Взори» (БТШ, кер. О. В. Різник), без якого не відбувалися й попередні вечорниці, на цей раз представив поетичну композицію «Таке її щастя, така її доля». Цю ж тему підтримали тріо хору «Просвіта» ( Л.Слободна, О.Колодійчук, І.Пудлик) піснею «По діброві вітер виє» та Оля Цинайко з уривком з поеми «Княжна» (готувала філолог Рекшинської ЗОШ Л.Й.Тучапська). Дев'ятикласниця так виспівала і продекламувала твір, що художній керівник хору «Глорія» готова хоч сьогодні взяти її до колективу.
Не шкодували оплесків присутні для юної скрипальки Василинки Кіндрат (вчитель М. Кіндрат, концертмейстер Т.Оболончик) і співаків Каті Свірської, Володі Даниліва (вчитель К.Слабодух, концертмейстер Н.Марценюк) з Бережанської школи мистецтв, солісток Наталі Боянович, Мирослави Винничок і Христини Крамар із Жуківської музичної школи. У постановці вчителів Наталії Марценюк і Дмитра Загороднього, він же концертмейстер (баян, гітара), майбутні співачки хору ім. Г. Вірьовки (так про них каже Н.Марценюк) виконали пісні «Зацвіла в долині», «Вітре буйний», «Плавай лебедоньку», лемківської «Танцюй же мі». На скрипці акомпонував Віталій Павлюк, учень класу О.Драбик.
Жартівливі шевченкові твори – «Мельник» виконала Лілія Слободна, солістка хору «Просвіта», «Від села до села» – вчитель класу бандури Бережанської школи мистецтв Романа Білоус.
У репертуарі камерного жіночого хору «Глорія» шевченкові твори, створені незабутнім митцем Бережан Миколою Бездільним та його донькою і керівником хору Євгенією Бірковою. Мали нагоду почути два – «Тече вода з-під явора» та «Світе ясний».
Традиційно концертну програму вечорниць закінчили спільним виконанням пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» під керівництвом хормейстера, заслуженого працівника культури України, почесного громадянина нашого міста Зиновія Головацького, який найдобірнішими словами подякував творцям свята і мужнім синам України. Ті ж в свою чергу записали на відеокамеру не один номер вечорниць – чи переглянуть ще вдома, а чи повезуть і своїм побратимам.
За українським звичаєм, вечорниці продовжилися за столами із запашними пампухами і варениками та щирими розмовами. А виставковий зал заповідника квітнув рушниками із його запасників та скринь викладачів музичної школи Романи Білоус і Мар'яни Кіндрат, наукового співробітника музею Богдана Лепкого Галини Кізімович та вишиванками інтелігенції, яка продовжує традиції вшанування пам'яті провісника долі України, що зродились у Бережанах ще за гімназійних років Богдана Лепкого.
Надія Волинець,
учений секретар ДІАЗ