...23.04.1872 р. сотрудником церкви Святої Трійці у Бережанах прийшов 26-річний уродженець Тернополя о. Теодор Богдан Кордуба, народився 21.07.1846 р., рукопокладений 20.10.1871 р. [1, с. 7, 8, 9].
У Шематизмі на 1871 р. ще значиться як слухач IV-го курсу теології [2, s. 225] (у Шематизмах до 1880 р. включно роком народження подано 1845-й [3, s. 65], із 1881-го – 1846-й [4, s. 65]. І цю другу дату – 1846-й – як рік народження вказував сам душпастир у власноруч заповненій анкеті 8.06.1901 р. [1, с. 7]. Вочевидь, одрук у початкових Шематизмах став джерелом ще однієї неточності: на плиті родинного гробівця на міському цвинтарі в Бережанах роком народження о. Т. Кордуби висічено 1845-й)...
Утім, про все – по порядку...
...За деякими даними, після висвячення о. Т. Кордуба отримав призначення завідателем (адміністратором) парафії Голоско Львівського міського деканату [1, с. 8] (однак, видається, призначення не було реалізоване – авт.), а із 9.11.1871 р. був переведений сотрудником у с. Мишковичі біля Тернополя, де парохом служив його тесть – о. Теофіл Томашевський [1, с. 8; 5, s. 105] (до речі, через 14 років, 23.06.1885 р., о. Т. Томашевський помер у Нараєві [1, с.13; 6, с. 42], де на той час його зять о. Теодор Кордуба був парохом. Але це – забігаючи вперед...).
Із Мишковичів, як уже згадувалося, о. Т. Кордуба перейшов сотрудником до Бережан – при парохові о. М. Котлярчукові. Оскільки перехід відбувся 23.04.1872 р., у Шематизмі на 1872 р. о. Т. Кордуба ще поданий сотрудником у Мишковичах [5, s. 105].
У Бережанах, вочевидь, служив рік: у 1873-му вже прийшли два інших сотрудники – оо. Йосиф Гордієвський та Юлій Сироїчковський. До того ж, у 1873-му прийшов новий парох – о. Михайло Глібовицький [7, s. 30].
...У Шематизмі на 1874 р. о. Т. Кордуба – професор гімназії у Тернополі [7, s. 15]. Те ж – у наступні 1875-й і 1876-й [8, s. 15; 9, s. 16; 10, s. 209], поки 19.07.1876 р. не був скерований парохом до с. Нараїв [11, s. 65, 224] (щоправда, за іншими даними, у 1874 р. служив сотрудником у церкві Св. апп. Петра і Павла у Львові, і того ж року був призначений професором релігії в реальній школі в Тернополі [1, с. 9; 8, s. 15]).
Так чи інакше, а 3.08.1876 р. була інсталяція о. Т. Кордуби, який перейшов до Нараєва з Тернополя, звідки був родом і де якийсь час служив професором і катехитом гімназії [6, с. 39].
...Після 12-ти років служіння в Нараєві – із 1876-го до 1888-го, із них 10 років – заступником декана (із 21.03.1878 р.) [1, с. 9; 10, s. 209], о. Теодор Богдан Кордуба у 1888-му повернувся до Бережан – парохом церкви Святої Трійці [12, с. 1; 13; 14, с. 28] (за одними даними – 16 травня [1, с. 9; 15, с. 177], за іншими – 28 травня [6, с. 42], або, як подавав зять – відомий письменник Осип Маковей, просто – «в маю 1888 р.» [16, с. 4], чи навіть у червні [14, с. 28]), а тодішній сотрудник церкви Святої Трійці в Бережанах о. Іван Дидик перейшов на його місце – парохом до Нараєва.
Той самий о. Іван Дидик, який згодом, у буремному 1919-му, в часі боїв за Бережани в ході Чортківської офензиви вступить до Української Галицької Армії, як Начальний духівник (капелан) НКГА пройде «чотирикутник смерті», повернеться до Нараєва, де назагал відслужить парохом 39 літ і відійде у Вічність 2.05.1927 р. Утім, це – інша історія...
А наступний пласт історії церкви Святої Трійці у Бережанах і самих Бережан – із1888 р.– буде тісно пов'язаний з іменем о. Теодора Богдана Кордуби, який служитиме тут парохом на декілька місяців довше, ніж о. І. Дидик у Нараєві – майже чотири десятки літ!
...До Бережан прийшов уже будучи членом Ради повітової – вперше про депутатство о. Т. Кордуби згадується у Шематизмі на 1887 р., ще за парохства в Нараєві [17, с. 112]. А вже через три місяці душпастирювання у Бережанах, 1.09.1888 р., як член оргкомітету о. Т. Кордуба підписує звернення до русинів Бережанського, Підгаєцького та Рогатинського повітів із закликом «зберімся отже на раду, на віче народне до Бережан і там поговорім і порадьмося о своїх кривдах і о своїх потребах» – разом з оо. Йосифом Лужницьким із Жукова, Сильвестром Лепким із Поручина, д-рами Дамяном Савчаком і Андрієм Чайковським, начальниками громад: у Рибниках – Іваном Мидляком, у Саранчуках – Павлом Гавдидою, господарем із Шибалина Гриньком Здерком (так у тексті – авт.) та іншими громадськими діячами Бережанщини [18].
Одразу ж взявся за відновлення церкви в Монастирку, що за Лісниками, яка була в занедбаному стані, й до 1890-го її відновив [19, с. 5; 15, с. 177].
...30.01.1890 р. «Львівсько-Архієпархіальні Відомості» подали, що о. Теодор Кордуба отримав похвальну грамоту Архієрейську з правом вживання експозиторій крилошанських [20, с. 17].
Знаковим видався й 1891-й: у лютому увійшов до передвиборчого комітету з виборів послів до Державної ради у Відні, більше того – був одним із трьох делегатів – разом з маршалком і віце-маршалком повітової ради (! – авт.) – обраних від повітового комітету до комітету окружного [1, с. 31, 32]; 28 березня іменований завідателем Бережанського деканату – на місце звільненого з посади декана о. Юліана Онишкевича, пароха с. Конюхи [1, с. 9;10, s. 209; 21, с. 82]; 5 травня призначений ординатором-комісаром для шкіл народних у межах парафій Бережанського деканату [1, с. 9]; 3 вересня отримав декрет на ординаріатського шкільного Комісара в ц. к. гімназії в Бережанах для нагляду науки релігії і церковних практик [1, с. 9;22, с. 134] і вже як парох і очільник Бережанського деканату брав участь у Львівському синоді Галицької митрополії, який відбувся у Львові 24.09.–8.10.1891 р. з ініціативи митрополита Сильвестра Сембратовича [23, с. 193; 24].
...У Шематизмі на 1892 р. о. Т. Кордуба вже поданий як член Ради повітової та її Виділу, радний міста, голова братства церковного й парох Бережан, член окружної шкільної ради в Бережанах [25, с. 1].
1.06.1892 р. саме він представив на парафії в Жукові нового пароха о. Сильвестра Лепкого [1, с. 19].
...Прослуживши з 28.03.1891 р. завідателем Бережанського деканату, 16.12.1892 р. іменований дійсним деканом Бережанським [1, с. 9], про що «Львівсько-Архієпархіальні Відомості» повідомили 30.01.1893 р. [26, с. 13], і був деканом 13 літ – до 1906-го [10, s. 209].
...Починаючи із Шематизму на 1893 р., подається як почесний радник Митрополичої Консисторії з відзнаками крилошанськими [27, с. 1], утім, про те, що іменований почесним совітником Митрополичої Консисторії, читаємо у «Львівсько-Архієпархіальних Відомостях» лише 20.07.1897 р. [28, с. 124].
...У 1893-му стає членом-засновником зініційованого парохом с. Лапшин о. Левом Джулинським «Товариства будови і відновлення церков», і не сам – разом зі своїми сотрудниками оо. Лаврентієм Дияковським і Володимиром Кальбою [28, с. 36].
Більше того – починає роботи з перебудови церкви Святої Трійці у Бережанах [16, с. 5]. «День 24 вересня року Божого 1893, буде на всегда пам'ятним для міста Бережан і його околиць. Того дня положено фундамента під будову нової церкви», – писав парох у зверненні від імені комітету будови [1, с. 12, 40].
...Здавалося, все складалося успішно: із 1894 р. о. Т. Кордуба – віце-маршалок Бережанського повіту, віце-презес каси повітової в Бережанах, член Товариства св. апп. Петра і Павла [29, с. 1], а з 23.12.1894 р. – ще й заступник голови місцевого товариства Червоного Хреста [1, с. 9] (утім, про посаду в товаристві Червоного Хреста вперше повідомлено у Шематизмі на 1900 р. [30, с. 1]).
...20.09.1894 р. «іменем руського духовенства» бережанський парох промовляв на торжествах посвячення церкви в Козові, яке провадив митрополит С. Сембратович [31].
...У 1895 р. справляв у своїй хаті прощальну вечерю для акторів театру «Бесіда» й «...до обслуги спровадив зі Львова з ресторану «Імперіаль» вифрачених кельнерів», та таких, що спричинили комедійну ситуацію – бідні збентежені актори прийняли їх за місцеву знать – по черзі представлялися та дружньо стискали руки [1, с. 45]...
...У короткому часі – з 1897-го до 1901-го – о. Т. Кордуба прийняв у Бережанах із канонічними візитаціями двох Галицьких митрополитів – Сильвестра Сембратовича та Андрія Шептицького: обидва митрополити були тут у період перебудови церкви. До того ж, Митрополит А. Шептицький приїхав до Бережан одним із перших своїх візитів – до трьох місяців після інтронізації на митрополичий престол – перед Великоднем, який у 1901 р. припадав на 14 квітня. Утім, це буде пізніше...
А тепер, у 1897 р., через фінансову скруту перебудову храму Святої Трійці було призупинено [16, с. 5]. Ось що писав зять о. Т. Кордуби відомий письменник Осип Маковей (правопис оригіналу збережено – авт.): «О. Теодор Кордуба взяв ся до перебудови церкви в р. 1893. Спершу розширив тілько фронтову частину, обернену до ринку, і виконав се, не розписуючи конкуренції, в часі до 1897. ... а що надія на більші добровільні датки завела, то 1899 р. розписано конкуренцію. На колятора, гр. Якова Потоцкого припала сума 19.229 к. 74 с., котру він зложив, зарахувавши собі в тих грошах і той материял в дереві, цегла, вапні і піску, який перше дав добровільно на перебудову церкви, в сумі 2158 к. Магістрат міста дав 7.019 к. 62 с., що на него припадали. Парохіяни міста Бережан, Раю і Посухова (двох сіл, що належать до бережанської парохії) мали зложити на будову 88.039 к. 90 с., але сеї суми зовсім від них не стягано» [16, с. 5].
Гроші на завершення будови о.-парох мусив шукати сам...
Утім, невдовзі після відвідин парафії митрополитом С. Сембратовичем роботи продовжилися. У Музеї сакрального мистецтва та історії переслідуваної церкви ДІАЗ у м. Бережани зберігаються пам'ятні жетони-шпичаки з вигравіруваними прізвищами бережанців 32] – вочевидь, тогочасних благодійників і фундаторів перебудови храму...
...У Шематизмі на 1899 р. о. Т. Кордуба вперше поданий із відзначенням – був нагороджений Хрестом рицарського ордену Франца Йосифа [33, с. 2].
...Із 1903 р. він уже не віце-презес, а презес каси повітової у Бережанах.
До того ж, у Шематизмі на 1903 р. додатково зазначено, що до бережанської парафії належить церква Преображення Господнього, яка стоїть в лісах у Лісниках, і що в церкві Святої Трійці у Бережанах є чудотворна ікона Матері Божої й мощі св. Івана Хрестителя. А ще – що всіх мешканців у Бережанах 14 443, а відпусти в храмі провадяться на Різдво св. Івана Хрестителя і Успіння Пресв. Діви Марії [34, с. 43, 44].
...І ще – «Року 1903 церква була готова» [16, c. 5], мається на увазі, після перебудови: тоді постали, зокрема, новий іконостас роботи чеського різьбяра Оліви, центральна вежа й дві дзвіниці на фронтовій частині, у нішах на фасаді – фігури св. апп. Петра і Павла (як вважає бережанський краєзнавець Богдан Тихий, також авторства чеха Оліви), на масивних вхідних дверях – пласка різьба з дерева фігур св. апп. Кирила й Мефодія роботи лапшинського різьбяра Василя Бідули [15, с. 152, 156, 163–165, 169]...
До речі, коли зводили вежу, під нею запався старий підземний хід, про який ніхто не знав, і довелося додатково укріплювати фундаменти, кладучи їх місцями завглибшки до 9 метрів! Для потреб перебудови храму о. Т. Кордуба навіть «провадив» окрему церковну цегельню [16, с. 6, 7]...
Утім, будучи активною й помітною особою, о. Теодор Кордуба мав у Бережанах не лише доброзичливців. Через різні оцінки витрат на перебудову церкви виник затяжний конфлікт з відомим письменником і адвокатом Андрієм Чайковським – упродовж 1907–1908 рр. між ними тривала судова тяганина.
А. Чайковський звинувачував о. Т. Кордубу в розтраті коштів, призначених на будову церкви, о. Т. Кордуба доводив, що не лише нічого не вкрав, але й доклав до будови свої власні кошти [16, с. IV, 3].
Історія набула розголосу – А. Чайковський подавав скарги на о. Т. Кордубу Митрополитові А. Шептицькому, розписував свої підозри на сторінках галицької преси («Діло», «Нива», «Руслан») [16, с. VI, 12].
Справа була настільки чутливою і резонансною, що присланий Митрополичою Консисторією для слідства о.-крилошанин Крижановський задля обережності «навіть до дому пароха не уступив, аби єго хто не посудив о партійність» [16, с. 13]...
Зрештою, і митрополича інспекція, і суд таки оправдали пароха. У 1909 р. часопис «Нива» опублікував статтю «Історія будови церкви в Бережанах», в якій Осип Маковей, захищаючи свого тестя, достеменно описав суть наклепу й перебіг конфлікту [16, с. VI, 12].
...Варто зазначити, що неприязні відносини двох відомих бережанців мали давнішу історію, мабуть, від виборів 1891 р., хоча тоді вони й входили до одного передвиборчого комітету [1, с. 31]: ще 15.07.1894 р. Андрій Чайковський нарікав на о. Т. Кордубу в листі до Івана Франка [35, с. 31], у листі до Омеляна Темницького, громадсько-політичного діяча родом з Гусятинщини, від 17.08.1895 р. називав пароха «диявольським Кордубою» [31, с. 513]...
Згодом, «справу» батька продовжив і син – Микола Чайковський, тоді вже професор математики Львівського університету, у «Матеріалах для біографії Андрія Чайковського», тобто – батька, також не добирав слів щодо о.-пароха: мовляв, «кар'єрист і польсько-шляхетський прихвостень», «Кордуба веде безпутнє життя, розтрачає церковні та конкуренційні гроші, роз'їжджає зі своєю любовницею по заграничних курортах і т. д.» [36, с. 229].
Згадував о. Т. Кордубі й давнє: мовляв, коли «Бережанський Боян» хотів дати в церкві Святої Трійці концерт на підмогу погорільцям у Новому Санчі (вочевидь, мова йде про пожежу 17.04.1894 р. – авт.), о. Т. Кордуба виписався з «Бояну» і, щоби не допустити виступу, поїхав до митрополита С. Сембратовича й наговорив йому, що «Боян» профанує церкву й у великодній тиждень дає концерт зі світських пісень [37, с. 364]. Цікаво, що закидав М. Чайковський так безапеляційно, ніби сам був учасником, або хоча б свідком тих подій. Однак, як випадає, мав на час згадуваного «проступку Кордуби» заледве ... сім літ...
Щоправда, коли вийшли друком ці закиди, уже ні самого о. Т. Кордуби, ні його зятя О. Маковея не було серед живих, тож заступитися за пароха й належно відповісти М. Чайковському вже було нікому...
До речі, о. Теодор Кордуба був не єдиним видним бережанцем, якого досить їдко характеризував Микола Чайковський: у цьому ряду, скажімо, ще один священник – гімназійний катехит о. Михайло Соневицький [37, с. 18–19]. Утім, це може бути темою іншого дослідження...
...Тож повернемося до 1903-го.
Вочевидь, завершивши перебудову храму Святої Трійці, о. Теодор Кордуба взявся за реалізацію записаної ще в документі про канонічний огляд церкви від 16.05.1897 р. вказівки митрополита С. Сембратовича «прийняти всі законні заходи, щоби сотрудники мали відповідне помешкання...» [15, с. 163] і розпочав ще одне будівництво – нової плебанії, парафіяльного дому на т. зв. «Олімпі» при вул. Райській (нині – вул. Братів Лепких) – неподалік, дещо вище існуючого старого проборства [15, с. 177; 16, с. 8, 15, 16; 34, с. 44; 36, с. 229; 38, с. 3; 39, с. 40; 40]. Утім, думається, за решту часу так і не завершив його – існує план проборства з візами, датованими 1929-им [15, с. 298], що є, вочевидь, проектом його добудови (можливо, другого поверху – авт.) уже наступним парохом о. Евзебієм Бачинським...
...1903-й був знаковим для о. Теодора Кордуби ще й тим, що цьогоріч він іменований Почесним крилошанином Митрополичої Капітули [41, с. 31, 43].
...7.06.1906 р. у церкві Святої Трійці проведено урочисту академію на відзначення 100-літнього ювілею Бережанської гімназії, для якої з дозволу Митрополита Андрея Шептицького закривали вівтар, і встановлено таблицю з написом «Памяти Маркіяна Шашкевича, першого народного поета Галицької Руси, б[бувшого] ученика тут[ейшої] гімназії. Родимці» [42, с. 917].
...Після реформи деканатів, які у 1906–1907 рр. проводила Митрополича Консисторія, деканом Бережанського деканату був призначений о. Анастазій Лотоцький, парох с. Тростянець, а о. Теодор Кордуба отримав титул вислуженого декана [43, с. 147, 157; 44, с. 29].
...У 1907 р. сфера його впливу як ординаріатського шкільного комісара в Бережанському деканаті булла визначена межами парафій Бережан, Курян, Лапшина, Лісників і Шибалина [45, с. 109].
...Окрім уже згаданих виходу з деканства, звуження сфери як для шкільного комісара й скарг, які на нього до Митрополита А. Шептицького у вересні подавав А. Чайковський, 1907-й приніс справжнє горе – він втратив Клавдію: у грудні відійшла у Вічність його дружина Клавдія – 54-річною [16, с. 12]...
...Утім, у 1909 р. бережанська парафія ні більше ні менше – спонсорувала будову церкви Рождества Христового у Вифлеємі – дала 499 корон пожертви [46, с. 106].
...А через рік, 1910-го, в Інсбруку (Австрія) було виготовлено вітражні дубові двері, які стоять у церкві й нині [15, с. 173].
...25.04.1911 р. Папа Римський Пій X надіслав на ім'я Митрополита Андрея Шептицького відпустову грамоту для парафіян церкви Святої Трійці, які «побожно святкують Преображення ГНІХ та Різдво Івана Хрестителя». 31.05.1911 р. Владика адресував цю відпустову грамоту «о.-парохові і вірним у Бережанах» [15, с. 167].
...У листопаді 1911 р. у церкві відзначалося 100-ліття від дня народження о. Маркіяна Шашкевича – з освяченням спеціально виготовленого бюста Поета [15, с. 168].
...Коли у 1914–1915 рр. російські війська, зайнявши Бережани, забрали для своїх богослужінь церкву Святої Трійці, о. Т. Кордуба найважливіші її реліквій заховав, а святі дари храму з процесією переніс до церкви Св. Миколая на Адамівці, яка впродовж року виконувала функції деканальної [15, с. 62–63].
24–25.06.1915 р. російські окупанти реквізували всі дзвони з храмів міста, а до двох місяців, 18 серпня, після відступу з Бережан, артилерійським обстрілом пошкодили центральну вежу храму – снаряд проламав мур, але не вибухнув [15, с. 170].
...У жовтні 1915 р. староста Білявський запросив о. Т. Кордубу разом з оо. Омеляном Королем із Саранчуків, Юліаном Левинським із Потуторів та Омеляном Гавришо з Урманя до повітового комітету ратункового, створеного для ліквідації наслідків російської агресії. Щоправда, як писало «Діло» від 31.10.1915 р., на засідання комітету, яке староста скликав 14 жовтня, саме на нашу Покрову, прийшов лише о. О. Король [47, с. 419].
...У 1917 р. дописував до львівської газети «Українське Слово» про руйнування Бережан внаслідок боїв влітку того ж року: «Коли російські війська почали сильно напирати на Бережани, то я пересидів 10 днів і ночей наче в арешті», – скаржився парох. Згодом допис передрукувала американська україномовна газета «Свобода» [48, с. 2].
Того ж 1917-го за сумісництвом був іменований управителем Тернопільського деканату [49, с. 151], а на початку 1918-го – радником Суду церковного [50, с. 19].
...Утім... Коли 20.11.1918 р. на підмогу захисникам ЗУНР у Львові із Бережан відправлявся курінь під командою Михайла Марцюха, як пише тодішній польський краєзнавець і промисловець, а згодом – бургомістр Бережан Станіслав Вишневський, в української влади, вочевидь – у новопризначеного команданта Бережанської Військової Округи Осипа Ковшевича, вийшло непорозуміння з о. Теодором Кордубою: в останній момент 70-річний греко-католицький парох заявив, що не зможе освятити штандарт відділу й благословити вояків на кровопролиття «брат проти брата». Терміново знайшли заміну – катехита гімназії о. Василя Дубицького, який урочисто, із шикуванням війська на ринковій площі провів церемонію [51, s.114–115].
А вже через півтора місяця, в час Різдвяних свят, о. Т. Кордуба з оо. Михайлом Залеським та Омеляном Королем ховали О. Ковшевича, який окрім військового командантства продовжував практикувати як лікар, відвідував у прибережанському селі Потутори хворого на тиф, заразився й 6.01.1919 р. помер...
...У 1922 р. у газеті «Діло» поміщено допис із закидом, зокрема, о. Т. Кордубі, що, мовляв, «дав себе вибрати» радником польської державної дирекції убезпечень у Варшаві – один із семи українців зі Східної Галичини [52, с. 5]. Утім, невдовзі редакція помістила уточнення: був обраний від імені повітової ради, але вибору не прийняв [53, с. 4].
...27.02.1924 р. у парафіяльній канцелярії в Бережанах відбувся соборчик для Бережанського, Бурштинського, Войнилівського, Галицького, Калушського, Підгаєцького, Поморянського, Нараївського, Рогатинського, Стрілиського й Ходорівського деканатів [54, с. 18].
...1925-им датований виготовлений за о.-пароха Т. Кордуби найбільший церковний дзвін [15, с. 181].
...Після виборів у липні 1927 р. увійшов до громадської ради в Бережанах – одним із восьми обраних українців [55, с. 3]...
...До речі, окрім уже згаданих титулів і посад у громадських структурах, о. Т. Кордуба в різний час був також головою товариств «Руська Бесіда» й міщанська читальня «Просвіта», директором каси товариства «Надія», а ще – членом крайової комісії для переведення податку, призовної комісії, інспектором доріг крайових [1, с. 10]...
Був почесним громадянином м. Бережани.
Однак: «В громадськім житті не визнає він партій ні партійної дисципліни, бо його індивідуальність вища від усього. Він має свою гадку і за нею поступає наперекір усім», – згадував довголітній гімназійний катехит о. Василь Дубицький [1, с. 25, 27].
...Утім, це не завадило о. Т. Кордубі стати одним із 257 членів «Християнсько-суспільного Союзу» (ХСС) [56, с. 271, 566], відомого також як поміркована консервативна Християнсько-суспільна партія, заснована у Львові 1911-го. До речі, серед його однопартійців бачимо громадсько-політичного діяча, у 1868–1871 рр. – заступника вчителя Бережанської гімназії Олександра Барвінського, письменників Богдана Лепкого та Осипа Маковея, пароха с. Шибалин о. Миколу Садовського, колишнього катехита Бережанської гімназії о. Юліана Дзеровича, тоді молодого душпастиря, а згодом – пароха сіл Жуків та Рибники, бережанського декана о. Івана Заверуху [56, с. 564–568].
...Цікаво, що у післявоєнні роки, при парохстві о. Т. Кордуби, церква Святої Трійці у Бережанах змінила назву – відтоді іменувалася церквою Пресвятої Трійці. Принаймні, бачимо це, в Шематизмі на 1927 р. – останньому виданні при житті пароха, та в наступних...
...31.01.1928 р. після чотирьох десятків літ душпастирювання в Бережанах о. Теодор Кордуба відійшов у Вічність – на 82-му році життя і на 57-му році священнослужіння [57, с. 25].
...Хтось вважав його надто гордим і амбітним, як, скажімо, дописувач газети «Діло» Василь Весоловський, дорікаючи тим, що вибудував для приходства у Бережанах «...палату для суперництва із двором графа Якова Потоцького», яку, мовляв, місцеві греко-католики називають «Бережанським Ватиканом» [58, с. 3].
...Інші – типом священника-аристократа з давньої доби, як скажімо, колишній профессор Бережанської гімназії Іван Баран. Мовляв, «...таких священиків в тому часі було дуже мало, а й пізніше не легко було таких знайти» [59, с. 413].
...8.07.1931 р. під час відвідин Бережан з нагоди ювілейного свята в честь 30-х роковин інтронізації на митрополичий престол Митрополит Андрей Шептицький віддав о. Теодорові Кордубі належні почесті – відправив на цвинтарі панахиду на його могилі [60, с. 5]...
...Отець Теодор Богдан Кордуба, син тернопільського ремісника, мав двох братів – Петра та Михайла. Петро залишився в батьківському маєтку й продовжив ремісництво [1, с. 7].
Молодший брат Михайло, як і о. Теодор Кордуба, став священником. Був активним громадським діячем: у 1918 р. брав участь у створенні та утвердженні влади ЗУНР на Радехівщині [61].
Один із синів Михайла, племінників о. Т. Кордуби – відомий український історик, письменник і публіцист Мирон Кордуба, дійсний член НТШ, у часи ЗУНР як і батько – учасник визвольних змагань, був делегатом УНРади ЗУНР, згодом – референтом Державного секретаріату закордонних справ ЗУНР, послом ЗУНР у Відні, професором історії України у Варшавському університеті, перекладав українською твори Гі де Мопассана і Йогана Вольфганга фон Гете.
У свою чергу Мирон Кордуба породичав Кордубів з Цегельськими – 1901-го одружився із сестрою відомого українського державного діяча Лонгина Цегельського [62, с. 102–103; 63; 64], який у 1918 р. був автором тексту й одним із підписантів від імені УНРади ЗУНР передвступного договору з Директорією УНР про об'єднання ЗУНР і УНР в єдину Українську Державу (до речі, разом із колишнім бережанським адвокатом Дмитром Левицьким – авт.), а 2.01.1919 р. – призначений заступником міністра зовнішніх справ УНР [65].
...У о. Теодора та Клавдії Кордубів було три сини – Мечислав-Теофіл, Володимир-Методим, Ярослав-Іван та дві дочки – Ольга-Євгенія та Олена [1, с. 11; 13; 66].
За деякими даними, родина мешкала в будинку на нинішній вул. Шевченка, 49 [15, с. 161; 67].
Відомо, що о. Т. Кордуба пережив дружину й трьох із п'яти дітей – двох синів – Теофіла та Ярослава й дочку Олену [1, с. 3]. Утім, про все – по порядку...
...Син Теофіл-Мечислав, 1874 р. нар. [10, s. 210] (за іншими даними, 1875-го [30, с. 1]), пішов шляхом батька – 1898-го був рукопокладений, служив адміністратором парафій: у 1899–1900 рр. – у с. Августівка тодішнього Бережанського деканату, деканом якого був батько – о. Т. Кордуба, у 1900–1901 рр. – у Саранчуках (тоді – Підгаєцький деканат), у 1901–1902 рр. – у Козівці, й, зрештою, із 1902 р. – парохом у бережанському селі Куряни (тоді – Нараївський деканат), де 18.11.1917 р. відійшов у Вічність досить молодим – 43-річним [10, s. 210]...
До речі, зятем о. Теофіла-Мечислава Кордуби був найстарший син одного з чільних організаторів українства на Бережанщині Тимотея Старуха Микола, у червні 1915 р. – арештант російської жандармерії, вивезений у Росію разом із батьком, згодом – службіст у Начальній Команді УГА [68], підхорунжий УГА, а після закінчення семінарії й висвячення – у 1925–1927 рр. – сотрудник церкви Святої Трійці у Бережанах [69, с. 100], згодом – парох у с. Шумляни (нині – Саранчуківська громада).
...Про сина Володимира даних нема.
...Дочка о. Теодора Кордуби Ольга-Євгенія, народжена 26.09.1880 р. у Нараєві, де тоді служив батько, була охрещена генеральним вікарієм Львівської Митрополичої Капітули о. Михайлом Малиновським [1, с. 16], колишнім бережанським гімназистом, який у 1869–1870 рр., за десять літ до народження Ольги Кордуби, виконував обов'язки адміністратора всієї Галицької митрополії після смерті митрополита Спиридона Литвиновича, до речі, іншого колишнього бережанського гімназиста, уродженця с. Дрищів (нині – Надрічне) на Бережанщині. Ще раніше, під час «Весни народів» у 1848–1849 р., о. М. Малиновський був одним із засновників Головної Руської Ради й першим її секретарем [42, с. 324–328].
14.11.1905 р. парох церкви Святої Трійці у Бережанах о. Теодор Кордуба вінчав у храмі свою дочку Ольгу-Євгенію з професором гімназії у Чернівцях Осипом Маковеєм [1, с. 18], згодом – відомим українським письменником.
Зять о. Т. Кордуби Осип Маковей помер у 1925 р., й Ольга повернулася із Заліщиків, де мешкала сім'я, до батька й батькової оселі в Бережанах. Тут прожила ще два десятки літ, померла 4.12.1946 р., і була похована в родинному гробівці Кордубів неподалік від каплички на центральній алеї старого цвинтаря в Бережанах – поряд з батьком, матір'ю і старшою сестрою Оленою [1, с. 6]...
...Згадана сестра Олена також народилася в Нараєві – 18.05.1876 р., працювала вчителькою у Бережанах, 26.06.1908 р. вийшла заміж за Олександра Бачинського, колишнього бережанського гімназиста, невдовзі – «батькового сотрудника» в церкві Святої Трійці. Шлюб молодятам також давав батько – о. Т. Кордуба, свідками були Осип Маковей і о. Теофіл Кордуба [1, с. 15], а, вочевидь, сват о. Т. Кордуби о. Діонізій Бачинський тоді служив парохом сіл Городище й Плотича [10, s. 19; 70, s. 286]...
Дочка Олена встигла народити двох донечок – Іванну й Марію, а через три роки після одруження померла – 27.06.1911-го – 35-річною [1, с. 15]...
...Про внучку о. Т. Кордуби Іванну Бачинську відомо мало: з надмогильної плити довідуємося, що народжена 12.06.1911 р. у Бережанах, що через два тижні стала сиротою – померла мама – Олена Бачинська. Дізнаємося, що мешкала в Канаді, що померла 26.01.2002 р. і що похована на цвинтарі Нотр-Дам-де-Неж у Монреалі в одній могилі з уродженцем прибережанського села Лісники о. Миколою Марківим, його дружиною, дочкою багатолітнього пароха с. Потутори о. Юліана Левинського Меланією та їхнім сином Олександром [71].
Справа в тому, що Олександр Марків був одружений з Оленою Старух – дочкою о. Миколи Старуха, правнучкою о. Теодора Кордуби по лінії його сина о. Теофіла-Мечислава. Тож Іванна Бачинська була рідною тіткою Олени Старух...
...Утім, на надмогильній плиті в Монреалі є ще один напис – про те, що Іванна Бачинська була сестрою Марії Дзерович (19.12.1909 – 31.05.2005). Хто ж вона, Марія Дзерович?
У 1916 р. семирічну онуку о. Теодора Кордуби – дочку покійної Олени Бачинської Марію взяло до себе бездітне подружжя Ольги й Осипа Маковеїв – «за свою дитину». Згодом Марія вийшла заміж за судового урядника Євгена Дзеровича, сина колишнього – у 1907–1908 рр. – катехита Бережанської гімназії Юліана-Корнила Дзеровича [1, с. 21], у 1918–1939 рр. – члена наглядової ради товариства «Захист імені митрополита Шептицького Андрея для сиріт у Львові», із 1939 р. – останнього передвоєнного голови Товариства «Просвіта» [72].
Євген працював суддею, адвокатом, служив в УГА, перебував у польських арештах, а в 1941 р. був замордований більшовиками в Тернопільській тюрмі НКВД. Марії з сином вдалося емігрувати на Захід [1, с. 21].
Марія Дзерович з Бачинських, друга внучка о. Теодора Кордуби по лінії його дочки Олени, померла там же, в Канаді, 31.05.2005 р. [71].
Утім, на згадуваній надмогильній плиті щодо неї читаємо: прах в Україні. Насправді, за її заповітом, того ж 2005 р. її прах поховали в родинному гробівці на старому цвинтарі у Бережанах, де вже покоїлася її родина – дідо о.-парох Теодор Кордуба, бабця Клавдія, мама – Олена Бачинська і тітка – Ольга Маковей...
Джерела та література
1. Микола Проців. Отець Теодор Кордуба – священник-аристократ. – Бережани, 2018.
2. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1871. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16177/edition/14683/content.
3. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1880. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16185/edition/14644/content.
4. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1881. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16186/edition/14634/content.
5. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1872. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16178/edition/14677/content.
6. о. Микола Вергун. Хроніка греко-католицької парохії. Нараїв. / рукопис. – зберігається у храмі Воздвиження Чесного Хреста Господнього, с. Нараїв.
7. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1874. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16179/edition/14673/content.
8. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1875. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16180/edition/14665/content.
9. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1876. URL:https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16181/edition/14659/content.
10. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської Архієпархії (1832–1944). Том II. Духовенство і Релігійні Згромадження. / Національний Університет Київська-Могилянська Академія, Український Католицький Університет Св. Климента Папи у Львові. – Київ: Видавничий Дім «КМ Академія», 2004.
11. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1877. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16182/edition/14655/content.
12. Шематизм всечесного клира Митрополитальной архідіецезії греко-католическої Львовской на рок 1889. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16332/edition/14609/content.
13. Теодор Кордуба нар. 1846 пом. 31 січня 1928. URL: https://uk.rodovid.org/wk/Запис:800317.
14. Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм. – Тернопіль: ТОВ «Новий колір», 2014.
15. Богдан Тихий. Бережани – місто пам'яток. Том II. Формування сакрального середовища. – Львів: ЛА «Піраміда», 2021.
16. Осип Маковей. Історія будови церкви в Бережанах. / Репринтне видання. Передмова, післямова Миколи Проціва. – Бережани, 2017.
17. Шематизм всечесного клира Митрополитальної архидієцезії греко-католическої Львовской на рок 1887. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16331/edition/14603/content.
18. До русинів Бережанського, Підгаєцького та Рогатинського повітів. URL: https://zbruc.eu/node/12842.
19. Олег Захарків. Монастирок кличе навідпуст. // Бережанське віче. 2008. №32. 8.08.
20. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1890. ч.I. 30.01. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/1890_.pdf.
21. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1891. ч.V. 22.04. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/1891_compressed.pdf.
22. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1891. ч.XI. 1.10. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/1891_compressed.pdf.
23. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1897. ч.XVIII. 31.12. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1897.pdf.
24. Шематизм всечесного клира гр. кат. Митрополитальної архідієцезії Львовской на рок 1892. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16334/edition/14622/content.
25. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1893. ч.I. 30.01. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/1893_compressed.pdf.
26. Шематизм всечесного клира гр. кат. Митрополитальної архидієцезії Львовской на рок 1893. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16335/edition/14629/content.
27. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1897. ч.X. 20.07. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1897.pdf.
28. Лев Джулинський: священик, видавець, громадський діяч. Збірник матеріалів. / Автор-упорядник Олександр Коковін. – Львів: Свічадо, 2015.
29. Шематизм всечесного клира гр. кат. Митрополитальної архідієцезії Львовской на рок 1894. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16336/edition/14635/content.
30. Шематизм всечесного клира гр. кат. Митрополитальної архідієцезії Львовской на рок 1900. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16342/edition/14676/content.
31. До теми. Діло 28.09.1894. URL: https://zbruc.eu/node/92462.
32. ДІАЗ у м. Бережани. – КН-405. – Інв. №129/1-30 Ф.
33.Шематизм всечесного клира гр. кат. Митрополитальної архідієцезії Львовской на рок 1899. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16341/edition/14667/content.
34. Шематизм всечесного клира гр. кат. Митрополитальної архідієцезії Львовской на рок 1903. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16345/edition/14694/content.
35. Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Мін. освіти і науки України, Львівський національний університет ім. І.Франка, Наукова бібліотека; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича; Наукова фундація Андрія Чайковського. / Упорядк. Б.З.Якимовича за участю З.Т.Грень, О.В.Седляра. – Львів, 2002. – Т.2. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Chaikovskyi/Spohady_Lysty_Doslidzhennia_Tom_2.pdf?.
36. Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Мін. освіти і науки України, Львівський національний університет ім. І.Франка, Наукова бібліотека; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича; Наукова фундація Андрія Чайковського. / Упорядк. Б.З.Якимовича за участю З.Т.Грень, О.В.Седляра. – Львів, 2002. – Т.3. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Chaikovskyi/Spohady_Lysty_Doslidzhennia_Tom_3.pdf?.
37. Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження. / Мін. освіти і науки України, Львівський національний університет ім. І.Франка, Наукова бібліотека; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича; Наукова фундація Андрія Чайковського. / Упорядк. О.В.Седляра і Б.3.Якимовича. – Львів, 2007. – Т.4. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Chaikovskyi/Spohady_Lysty_Doslidzhennia_Tom_4.pdf?.
38. Діло. 1936. №210. 18.09. URL: https://libraria.ua/numbers/192/20521/.
39. Шематизм всего клира греко-католицкой Митрополичой Архієпархії Львовской на рок 1914. URL:https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16354/edition/14714/content.
40. Ірина Небесна. Бережани: пазл з чотирьох культур (фоторепортаж). URL: https://terminovo.te.ua/news/17870/.
41. Шематизм всего клира греко-католицкой Митрополичой Архієпархії Львовской на рок 1904. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16346/edition/14702/content.
42. Бережанська гімназія. Сторінки історії. Ювілейна книга. / Упорядник і відповід. ред. Надія Волинець. – Тернопіль: Джура, 2007.
43. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1906. ч.XIII. 8.12. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1906-1_compressed.pdf.
44. Шематизм всего клира гр.-кат. Митрополичой Архієпархії Львовской на рок 1907. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16349/edition/14718/content.
45. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1907. ч.X. 6.09. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Lvivski_arkhieparkhiialni_vidomosty/1907_rik.pdf?.
46. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1909. ч.V. 26.05. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1909-1_compressed.pdf.
47. Московська окупація Галичини 1914–1917 рр. в свідченнях сучасників (Галицький архів). Львів: Апріорі, 2018. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Semeniv_Volodymyr/Moskovska_okupatsiia_Halychyny_1914-1917_rr_v_svidchenniakh_suchasnykiv.pdf?.
48. Свобода. 1917. №118. 6.10. URL: https://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1917/Svoboda-1917-118.pdf.
49. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1917. ч.XIII. 30.11. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1917-1_compressed.pdf.
50. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1918. ч.I. 14.02. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1918_compressed.pdf.
51. Stanislaw Wiszniewski. Brzezany i Kresy Poludniowo-Wschodnie Rzeszypospolitej Polskej w wojnie Ukrainsko-Polskiej 1918–1919. – Lwow: Wydawnictwo Bibljoteki Kresowej, 1935. URL: https://www.sbc.org.pl/dlibra/publication/141135/edition/132482/content.
52. Діло. 1922. ч.19. 24.09. URL: https://libraria.ua/numbers/192/19540/?PageNumber=5&ArticleId=728698&Search=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%85%20%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B4%D1%83%D0%B1%D0%B0.
53. Діло. 1922. №25. 3.10. URL: https://libraria.ua/numbers/192/19583/.
54. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1924. ч.I. 7.02. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1923-1924-1925-1926_compressed.pdf.
55. Діло. 1927. №158. 20.07. URL: https://libraria.ua/numbers/192/6953/.
56. Андрій Кліш. Український суспільно-християнський рух у Галичині: ідейні засади, організаційна структура та політичні практики (кінець ХІХ–початок ХХ ст.). / Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. Тернопільський національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка. – Тернопіль, 2020. URL: https://www.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/03/dis_klish.pdf.
57. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1928. ч.II. 1.03. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1927-1928-1929-1930-1_compressed_compressed.pdf.
58. Діло. 1936. №210. 18.09. URL: https://libraria.ua/numbers/192/20521/.
59. Бережанська Земля. Історично-мемуарний збірник. / Комітет «Видавництва Бережани». – Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1970.
60. Діло. 1931. №136. 21.06. URL: https://libraria.ua/numbers/192/22958/.
61. Михайло Кордуба нар. 1850 пом. 16 серпня 1926. URL: https://uk.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81:800107.
62. Зиновія Служинська. Рід Білинських. – Львів: Видавничий центр «Арсенал», 1998.
63. Кордуба Мирон Михайлович. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B4%D1%83%D0%B1%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BD_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.
64. Myron Korduba. URL: https://www.geni.com/people/Myron-Korduba/6000000000350909746.
65. Цегельський Лонгин Михайлович. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9B%D0%BE%D0%BD%D0%B3%D0%B8%D0%BD_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.
66. Reverend Teodor Korduba. URL: https://www.geni.com/people/Teodor-Korduba/6000000014054525250.
67. Літературно-мистецька карта Бережанщини. / карту і коментар склала Ярослава Мазурак. / Бережанський районний музей книги.
68. Старух Микола-Теофіл Тимотейович. URL: https://irp.te.ua/staruh-my-kola-teofil-ty-motejovy-ch/.
69. Савчук Василь. Бережанська Земля: храми і люди. – Тернопіль: Збруч, 2010.
70. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської Архієпархії (1832–1944). Том I. Адміністрація і Парохії. / Національний Університет Києво-Могилянська Академія, Український Католицький Університет. – Київ: Видавничий Дім «КМ Академія», 2004.
71. Fr Nicholas Markiw. URL: https://www.findagrave.com/memorial/128142272/nicholas-markiw.
72. о. д-р Г.Костельник. о. Юліян Дзерович. / Львівські вісті. 1943. 18.04. URL: https://zbruc.eu/node/78995.
Ігор Мельник,
заступник завідувача науково-дослідного
та музейно-просвітницького відділу
ДІАЗ у м. Бережани.