На 30-річчя пам'яті
14 квітня минає 30 років як відійшла у Вічність інтелігентно скромна і разом з тим духовно незламна людина – колишній працівник секретаріату Митрополита Андрея Шептицького, нотар Митрополичого суду першої інстанції, сотрудник храму Святого Юра у Львові, який, відбувши сім років сталінського ГУЛАГу, понад чотири десятиліття мешкав у Бережанах – працював бухгалтером і, попри переслідування радянською владою, служив у підпіллі УГКЦ, – о. Омелян Гадзевич.
...Отець Омелян Гадзевич народився 10.08.1914 р. у с. Буданів на Теребовлянщині – в родині залізничника [1], у якій окрім нього було ще троє дітей [2, с. 25].
Коли йому виповнилося три роки, померла мама. Вихованням сироти займався брат покійної – о. Омелян Горчинський [1], у 1918 р. – віце-ректор Львівської духовної семінарії [3]. Можливо, його приклад і спричинив вибір вихованцем священничого шляху...
Після здобуття середньої освіти в гімназії м. Станіславів (нині – Івано-Франківськ) [2, с. 25] вступив до Львівської Богословської Академії, ректором якої був Йосиф Сліпий.
Закінчивши у 1937-му навчання в Академії [4, с. 478] і 1939-го одружившись із 22-річною дочкою тодішнього пароха с. Божиків о. Ярослава Літинського Марією, тоді ще богослов Омелян Гадзевич якийсь час працював в бібліотеці Академії [1; 5, с. 97].
До речі, ще під час навчання він підготував текст дослідження «Нарис наукової діяльности Осипа Бодянського» [4, с. 353], його ім'я серед чотирьох абсольвентів, які допомагали вести справи у бібліотеці Академії, 9.10.1938 р. у промові з нагоди 10-ліття закладу згадував о.-ректор Й. Сліпий [4, с. 405].
Здавалося, попереду – світле майбутнє. Однак...
Невдовзі Галичину окупували більшовики.
...Під час відступу наприкінці червня 1941 р. енкаведисти вивели отців-крилошан на Святоюрське подвір'я, поставили «под стєнку» – обличчям до стіни – й оголосили, що вони будуть розстріляні. Лише після кількох годин такого знущання – відпустили.
27-річний богослов Омелян Гадзевич тоді працював і мешкав на території собору Святого Юра. Вочевидь, енкаведисти його не займали – ранг був не той. Утім, «под стєнкой» опинився його вихователь і опікун о.-крилошанин Омелян Горчинський, із 1924 р. – член Митрополичої Консисторії, із 1938 р. – парох Львівської Архикатедри Святого Юра [3]...
До речі, від 2001 р. триває беатифікаційний процес прилучення о. Омеляна Горчинського, який був заарештований органами НКДБ 11.04.1945 р. разом із Кир Йосифом Сліпим та іншими владиками і помер у радянському концтаборі, до лику Блаженних.
...У деяких джерелах подано, що о. О. Гадзевич був висвячений 1939-го [5, с. 97]. Утім, у львівській газеті «Українські щоденні вісті» №24 за 1941 р. читаємо: «Дня 27.VII.1941 ВПреосв. Митрополит висвятив у митрополичій каплиці о. Омеляна Гадзевича з Будзанова, пов. Теребовля» [6, с. 3].
Те ж – у повідомленні в «Львівсько-Архієпархіальних Відомостях»: рукопокладений 27.07.1941 р. [7, с. 71].
Уже 10.08.1941 р., через два тижні після висвячення Митрополитом Андреєм Шептицьким, о. О. Гадзевич дияконував при відправі Преосвященним Никитою Будкою на подвір'ї катедри Св. Юра у Львові поминального Богослуження за душі жертв більшовицького терору [8, с. 8]. А через місяць, 7.09.1941 р., – при відправі в соборі Св. Юра д-ром Йосифом Сліпим Богослужби з панахидою в перші роковини смерті Президента Української Національної Ради ЗУНР д-ра Євгена Петрушевича [9, с. 3].
У травні 1942 р. «Львівсько-Архієпархіальні Відомості» повідомили, що о. Омелян Гадзевич отримав душпастирську посаду сотрудника при церкві Св. Юра у Львові [10, с. 95].
У Списку душпастирів Львівської Архієпархії на 1.01.1944 р. поданий як сотрудних Архикатедральної церкви Св. Юра у Львові [11, с. 22]. Водночас – працівник секретаріату Митрополита Андрея Шептицького [1; 15, с. 97], перший нотар Митрополичого церковного суду 1-ої інстанції [11, с. 10].
...У книзі Володимира Семеніва «Божиків. Село на перехресті століть» читаємо, що в 1944-му божиківський парох о. Ярослав Літинський, після того, як уже перебралися на Захід обидва його сини, також збирався емігрувати, «...але не зміг вчасно це зробити, оскільки чекав на селі разом з дружиною та донькою Марусею на свого зятя, також священника. Той спізнився, і відтак отець мусив залишитися і перебратися до Бережан, де став на короткий час деканом» [12, с. 217].
Тим зятем, якого чекали Літинські, був він – сотрудник Митрополичого собору Святого Юра у Львові, працівник секретаріату Митрополита Андрея Шептицького о. Омелян Гадзевич.
Так чи інакше, але факт залишається фактом: о. О. Гадзевич залишився в тепер уже знову окупованому радянськими військами Львові.
...20.02.1945 р. Львівським УНКДБ на нього була заведена агентурна справа – його прізвище стояло поряд з прізвищами десяти діячів УГКЦ, серед яких Йосиф Сліпий, Микита Будка, Климентій Шептицький, Микола Чарнецький, згадуваний Омелян Горчинський та інші [13, с. 141].
...Серед священнослужителів, які проживали при катедральному соборі Св. Юра і під час обговорення текстів звернення Ініціативної групи та православного Львівського єпископа Макарія (Оксіюка) не підтримали їх, нарком держбезпеки УРСР С. Савченко у доповідній наркомові держбезпеки СРСР В. Меркулову та секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову від 30.06.1945 р. називає о. Омеляна Гадзевича. При цьому дослівно передає іронічний коментар архімандрита Климентія Шептицького, який також брав участь в обговоренні, щодо створення та дій Ініціативної групи «милістю НКДБ» [14, с. 208]. І додає: коли в собор Св. Юра принесли звернення Ініціативної групи, о. О. Гадзевич, прочитавши його, заявив: «Костельник закликає об'єднатися з православною церквою, але ми мусимо це обговорити зі священниками. Відразу відійти від греко-католицької церкви не можемо» [15, с. 836].
1.07.1945 р. о. О. Гадзевич разом із групою священників на чолі з архімандритом Климентієм Шептицьким підписав лист на ім'я заступника голови Раднаркому СРСР В. Молотова з негативною оцінкою Ініціативної групи з «возз'єднання» та дій о. Костельника як її голови зокрема [16, с. 81].
У спецповідомленні НКДБ УРСР до НКДБ СРСР від 31.07.1945 р. читаємо, що колишній керівник святоюрської канцелярії Гадзевич сказав: «До православ'я нас хоче приєднати київський Совнарком, а вимагання списків непокірних – це підлість, що остаточно дискредитує в наших очах радянську церкву» [16, с. 71].
...Коли у жовтні того ж 1945-го, після арештів органами НКДБ усіх церковних ієрархів, зокрема – й трьох капітулярних вікаріїв, згідно з рішенням капітули, для подальшого управління Церквою обов'язки вікарія мав перебрати о. Микола Хмільовський, це відбулося таємно в соборі св. Юра і, окрім отця-крилошанина Степана Рудя, присутнім був лише о. Омелян Гадзевич [17, с. xlvi]. Отець М. Хмільовський підпільно управляв Церквою на правах капітульного вікарія до липня 1949 р.
А вже 22.10.1945 р. вночі до помешкання о. О. Гадзевича увірвалися п'ять озброєних чекістів і розпочали детальний обшук – перевіряли кожний куток, кожний рубець у білизні, вивертали кишені, перегортали всі сторінки книжок...
Завершивши, зачитали ордер на арешт, зв'язали руки мотузкою і відвезли 31-річного душпастиря до слідчого ізолятора, де провадили допити: били і цікавилися зв'язками з підпіллям ОУН та УПА, іноземними розвідувальними центрами, вимагали назвати прізвища та адреси противників радянської влади [2, с. 26–27].
Відомо, що на допиті 8.01.1946 р., на другий день Різдва, допитувалися, чи члени капітули в період німецької окупації на щотижневих соборах затверджували послання Андрія Шептицького до віруючих і духовенства [13, с. 503]...
20.07.1946 р. вироком військового трибуналу військ МВС Львівської області о. Омелян Гадзевич був засуджений до 8 років каторжних робіт і 5 років позбавлення громадянських прав після звільнення на волю [18].
...Після суду ще якийсь час перебував у пересильній тюрмі на вул. Замарстинівській у Львові, звідси – відправлений етапом у зону з особливим режимом біля м. Воркута на півночі РРФСР (нині – РФ), де працював у шахті [2, с. 28].
...Відбувши сталінські табори (звільнений 4.10.1952 р.), приїхав до сім'ї – у Бережани [1].
Та недовго втішався вільним сімейним життям – у серпні 1961-го в молодому віці померла дружина Марія, одна з перших викладачів новоствореної 1955-го Бережанської музичної школи, а заодно – музичний керівник у дитячому садку-яслах «Ромашка». З батьком залишилися двоє доньок [1; 19, с. 676]...
Отець О. Гадзевич працював бухгалтером у різних установах Бережан (спочатку – в дитячому садку, згодом – у районному побутовому комбінаті [2, с. 28] і, незважаючи на тотальний тиск радянських спецорганів, продовжував служити у підпільній УГКЦ – хрестив дітей, вінчав, сповідав і відправляв похорони, таємно відправляв Служби Божі, зокрема – в монастирі Згромадження Сестер Служебниць.
Вочевидь, у Бережанах до нього таємно навідувався посланець митрополита катакомбної УГКЦ Володимира Стернюка о. Євстахій Смаль, який, за завданням владики, знайомив священників підпілля з рішеннями Апостольського Престолу і Патріарха Кир Йосифа Сліпого, привозив релігійну літературу, видану підпільно «Самвидавом», цікавився матеріальним становищем душпастирів [2, с. 29].
...Радянська влада пильно стежила за кожним кроком о. О. Гадзевича: «уповноважені» часто навідувалися до його дому, застерігали, погрожували, підривали й так знищене концтабором здоров'я.
...Утім, доля дала йому дочекатися виходу з підпілля греко-католицької церкви, вірним якій був усе життя, проголошення незалежності своєї держави: о. Омелян Гадзевич відійшов у Вічність 14.04.1993 р. на 79-му році життя [5, с. 97–98; 18].
Похований на бережанському цвинтарі – біля дружини. Поряд – могила її батьків Літинських...
Джерела та література
1. Рукопис спогадів зятя о. Омеляна Гадзевича Володимира Михайловича Цьолки від 25.12.2000 р. із фондів Музею сакрального мистецтва та історії переслідуваної церкви.
2. Богдан Головин. Ісповідники віри – наші сучасники. – Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2009.
3. Горчинський Омелян. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Горчинський_Омелян.
4. Світильник істини. Джерела до історії Української Католицької Богословської Академії у Львові. 1928–1929–1944, ч.1. / Матеріали зібрав і опрацював д-р Павло Сениця. – Торонто–Чікаго, 1973.
5. Бережанська Земля. Т.3. Книга пам'яті. / Редактор-упорядник Василь Савчук. – Тернопіль: Збруч, 2006.
6. Українські щоденні вісті. 1941. №24. 2.08. URL: https://libraria.ua/numbers/444/18515/?PageNumber=3&ArticleId=698543&Search=о.%20Омеляна%20Гадзевича.
7. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1942. ч.3–4. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1942_compressed.pdf.
8. Український вісник. 1941. №25. 31.08. URL: https://libraria.ua/numbers/445/18650/?PageNumber=8&ArticleId=703415&Search=%D0%93%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%20%D1%96%20%D0%9A%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%B2.
9. Львівські вісті. 1941. №27. 9.09. URL: https://libraria.ua/numbers/175/15240/?PageNumber=3&ArticleId=619557&Search=%D1%81%D0%BE%D0%B2.%20%D0%A1%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0.%20%D0%94%D1%96%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%BE%D0%BE.%20%D0%9A%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D1%96%20%D0%93%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87.
10. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1942. ч.5. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1942_compressed.pdf.
11. Спис гр.-кат. духовенства Львівської Архієпархії (стан з дня 1 січня 1944 р.) URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Shematyzm_Lvivskoi_arkhyieparkhii/1944_rik.pdf?.
12. Володимир Семенів. Божиків. Село на перехресті століть. – Львів: Друкарня куншти, 2010.
13. Людмила Бабенко. Агентурно-оперативні та репресивні технології радянських органів державної безпеки щодо Митрополита Йосифа Сліпого у повоєнний період. // Українська Греко-Католицька церква у контексті вітчизняної історії та сучасних суспільних реалій (до 150-ліття з дня народження Митрополита Андрея Шептицького та 70-ліття з дня ув'язнення Патріарха йосифа Сліпого): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю (м.Тернопіль, 24-25.04.2015 р.) / – Тернопіль-Київ: Вектор, 2015.
14. Гуркіна Світлана. Архимандрит Климентій Шептицький: маловивчені сторінки життя 1944–1947 рр. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95735.
15. Володимир Сергійчук. Ліквідація УГКЦ (1939–1946). Документи радянських органів державної безпеки. – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2006. – Т.1. URL: http://chtyvo.org.ua/authors/Serhiichuk/Likvidatsiia_UHKTs_1939-1946_Dokumenty_radianskykh_orhaniv_derzhavnoi_bezpeky_Tom_1/.
16. Володимир Сергійчук. Ліквідація УГКЦ (1939–1946). Документи радянських органів державної безпеки. – Київ: ПП Сергійчук М.І., 2006. – Т.2. URL: http://chtyvo.org.ua/authors/Serhiichuk/Likvidatsiia_UHKTs_1939-1946_Dokumenty_radianskykh_orhaniv_derzhavnoi_bezpeky_Tom_2/.
17. Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини. Том 1: Біографічні нариси (1939–1989). – Львів: Видавництво Українського Католицького університету, 2015. URL: http://er.ucu.edu.ua/bitstream/handle/1/539/Prach_Peremysl%20Eparch.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
18. Митрополит Василій (Семенюк) молитвою вшанував учасників підпілля УГКЦ. URL: http://www.tze.org.ua/reportazhi/2028-митрополит-василій-семенюк-молитвою-вшанував-учасників-підпілля-угкц.html.
19. Бережанська гімназія. Сторінки історії. Ювілейна книга. / Упорядник і відповід. ред. Надія Волинець. – Тернопіль: Джура, 2007.
Ігор Мельник,
ДІАЗ у м. Бережани.