На 45-річчя пам'яті
1.04.1978 р. у Бережанах відійшов у Вічність колишній бухгалтер міської рембуддільниці 64-річний Василь Антонович Юриста, у підпіллі УГКЦ – о. Єронім Василь Юриста, за плечима якого були філософські студії та роки вивчення теології у монастирях оо. Василіян, навчання у Карловому університеті в Празі, а потім, в роки підпілля, уникаючи переслідувань влади – робота вагарем на заводі в Монастириськах і бухгалтером в Бережанах.
Утім, про все по-порядку.
Отець Єронім Василь Юриста народився 29.09.1914 р. у с. Старі Петликівці на Бучаччині [1; 2, с. 618].
14.09.1927 р., після п'яти класів народної школи, вступив до Місійного Інституту оо. Василіян у Бучачі, де провчився ще чотири роки.
До речі, одним із його викладачів був о. Юліан Манько, із 1937-го – останній ігумен монастиря оо. Василіян у Краснопущі, після закриття обителі репресований сталінським режимом: Василь Юриста під його орудою грав в оркестрі мандоліністів...
25.08.1931 р. вступив на новіціят оо. Василіян у Крехові, по закінченні якого 12.04.1933 р. склав перші монаші обіти.
Десь у цей період, у 1930-ті, бачимо його на знимці разом з іншими земляками – студентами з Бучаччини на студіях у Добромилі, зокрема – з його односельцями, уродженцями с. Старі Петликівці Інокентієм Лотоцьким (згодом – єпископом Чиказьким) та Доротеєм Шимчієм, а також – із Тарсикієм Іванишиним [2, с. 618; 3, с. 32].
Після схоластикату в Лаврові, де за три роки закінчив гуманістичні студії риторики, переїхав до Кристинополя – студіювати філософію [2, с. 618; 4, с. 40].
13.09.1936 р. склав довічні обіти.
Закінчивши філософських студій у Кристинополі, тоді ще бр. Єронім Юриста знову переїхав до Лаврова, тепер – студіювати теологію [4, с. 40].
Коли у вересні 1939 р. до Галичини увійшли більшовики, разом зі всіма богословами і викладачами переїхав до м. Оломоуц у тодішній Чехо-Словаччині, вже окупованій нацистами.
Тут закінчує ще два курси теології і приймає священичі свячення з рук Преосвященного Владики Петра Гойдича [4, с. 40].
До речі, однокурсником о. Єроніма Юристи в Оломоуці був о. Костянтин Висоцький, згодом – душпастир храму Святої Трійці у Бережанах: обидва були рукопокладені 1940-го: о. К. Висоцький – 14 квітня, о. Є. Юриста – 21 листопада.
На початку 1941-го о. Єронім Юриста переїхав до Праги, де навчався у Карловому університеті.
З початком нацистсько-радянської війни повернувся до Галичини, де спершу був змушений скриватися від гітлерівців, а потім – від більшовиків, залишаючись у підпіллі [4, с. 40].
За даними з трудової книжки, 1.10.1946 р. прийнятий на роботу вагарем на тютюново-ферментаційний завод у Монастириськах, де 1947-го переведений на посаду бухгалтера.
Із 1.03.1952 р. – у Бережанах, очевидно, переведений на заготівельний пункт від Монастириського тютюново-ферментзаводу.
Із 20.01.1953 р. – бухгалтер Бережанської електростанції.
Із травня 1957 р. – і до пенсії 20.11.1974 р. – 17 років! – працював бухгалтером Бережанської ремонтно-будівельної дільниці.
...Водночас підпільно виконував священичі обов'язки, уникаючи переслідувань влади [4, с. 40].
Цитата: «Тодішній архієпископ Львівський і Тернопільський Палладій намагався допомогти уповноваженому Ради у справах РПЦ у Тернопільській області, щоб зменшити (якщо не вдавалося повністю ліквідувати) діяльність підпільного духовенства УГКЦ. З цією метою він у тому ж 1958 році дав вказівку обласному благочинному РПЦ о. Добрянському зустрітися з кожним священиком підпільної УГКЦ і провести розмови для подальшого їх возз'єднання з московським православ'ям. Благочинний Добрянський зустрічався із о. М. Кисілем, о. В. Юристою, о. А. Бойчуком та іншими священиками, але ці зустрічі не дали результату» [5, с. 14].
Те ж, за даними уповноваженого у справах релігії облвиконкому, було й у 1973-му [6].
...Залишаючись вірним своїй Церкві, о. Єронім Василь Юриста помер 1.04.1978 р. у Бережанах – на 64-у році життя, 45-у чернечого покликання, 38-у священнослужіння [4, с. 40; 7].
З архіву Бережанського відділу ДРАЦС знаємо, що Василь Антонович Юриста мешкав у Бережанах на вул. Фрунзе (нині – вул. Хорової капели «Боян»), 4, кв. 1 [1].
Похований у рідному селі Старі Петликівці на Бучаччині [4, с. 40].
...У Бережанах мешкає родина племінниці о. Єроніма Василя Юристи Віри Сибидло – дочки його сестри Ганни.
Джерела та література
1. Матеріали архіву Бережанського відділу ДРАЦС.
2. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник. / Ред. Василь Лев, Матвій Стахів та інші. – Нью-Йорк, 1972. URL: http://diasporiana.org.ua/?s=бучач+і+бучаччина.
3. Місіонар. 2015. №9. URL: https://misionar.in.ua/-/media/files/1/4/1464187382-09-2015.pdf.
4. Miсioнaр. 1993. №3(12). квітень-травень. URL: https://archive.org/details/misionar/Misionar_1993.04-05/page/n39/mode/2up.
5. Ярослав Стоцький. Стан катакомбної Української Греко-Католицької Церкви і спроби легального відродження греко-католицьких громад під час хрущовської «відлиги». / «Катакомбна церква» (Двадцятиліттю виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля присв'ячується): Статті і матеріали. / Ред. кол. – Львів: Вид-во Львівського музею історії релігії «Логос», 2009. URL: http://religio.org.ua/public/site/files/catacomb-church.pdf.
6. Стоцький Я., Українська Греко-Католицька Церква і релігійне становище Тернопільщини 1946–1989. – Тернопіль, 2003.
7. OSBM – Василіанський Чин Святого Йосафата. Некрологи. URL: http://osbm.info/kviten/.
Ігор Мельник,
ДІАЗ у м. Бережани.