На 140-річчя від дня народження
...Народжений 20.05.1883 р. у Носові на Підгаєччині [1, с. 65], колишній бережанський гімназист (початок навчання – 1895 р. [2, с. 730], утім, вочевидь, навчався з перервою – у 1905 р. бачимо його учнем VII-б класу – однокласником Франца Коковського й щонайменше п'яти майбутніх священників – оо. Миколи Їжака, Євстахія Гайдукевича, Захарія Оруна, Петра Семчишина, Ореста Літинського [3, s. 47; 4, s. 142]), який вирізнявся найкращим басом у гімназійному хорі [2, с. 95] (в іншому джерелі – баритон [5, с. 90]), о. Микола Вергун був рукопокладений на початку 1912-го й тоді ж отримав свою першу душпастирську посаду – сотрудника в с. Підмихайля Калуського повіту [1, с. 65; 6, s. 470; 7, с. 18, 19].
...26.11.1913 р. «Львівсько-Архієпархіальні Відомості» повідомили, що о. Микола Вергун призначений приватним сотрудником церкви Святої Трійці в Бережанах [8, с. 153].
У Шематизмі на 1914 р. подана ремарка, що помешкання для сотрудників, а їх було троє – оо. Олександр Лонкевич, Григорій Островський і Микола Вергун, винаймається [9, с. 40].
У Бережанах о. М. Вергуна застала Перша світова війна.
Тут через рік був іменований звичайним сотрудником, про що «Львівські Архієпархіальні Відомості» повідомили 31.12.1915 р. [10, с. 68] (о. Дм. Блажейовський цього періоду служіння о. М. Вергуна у Бережанах не згадує [6, s. 470]).
Після Бережан служив адміністратором (завідателем) парафій: з осені 1916-го – у Молодинчому Ходорівського деканату [11, с. 102], коротко – з кінця 1917-го до початку 1918-го – в Новошинах Журавенського деканату [12, с. 151], зрештою, як подали «Львівсько-Архієпархіальні Відомості» 20.03.1918 р., – знову в Молодинчому [13, с. 38].
Того ж 1918-го отримав канонічну інституцію на парафію с. Бачів, що на Перемишлянщині, яка належала до Нараївського деканату [14, с. 6], і служив тут до 1929-го [6, s. 470].
Тут, у Бачеві, отримав крилошанські відзнаки [15, с. 17].
Згадується як священник, який 4.05.1927 р. у церкві в с. Нараїв виголошував проповідь під час похорону багатолітнього – із кінця 1888-го – нараївського пароха о. Івана Дидика [16, с. 4], колишнього підполковника УГА, Начального духівника при Начальній Команді (Штабі) УГА.
У Шематизмі на 1928 р. о. М. Вергун поданий як шкільний ординаріатський комісар – один із двох у Нараївському деканаті й член деканальної ради [17, с. 60].
А із 1.03.1929 р. очолив парафію у Нараєві [1, с. 65], змінивши там завідателя о. Романа Яценківа: про отримання о. М. Вергуном канонічної інституції на Нараїв «Львівсько-Архієпархіальні Відомості» повідомили вже 10 березня [18, с. 11] (парохом у с. Нараїв о. М. Вергун уперше згадується у Шематизмі на 1930 р. [19, с. 70]).
До речі, його попередник о. Роман Яценків згодом, у 1944-му, стане капеланом для відділів УПА, що дислокувалися на львівській Миколаївщині, буде заарештований радянським МДБ і 1951-го загине у таборах в Іркутській області (нині – РФ) [20, с. 259–260]...
...Отець Микола Вергун у Нараєві співпрацював із сільськими осередками товариств «Просвіта» та «Рідна Школа» [21, с. 9; 22, с. 14]. Скажімо, 24.09.1933 р. організував у Нараєві концерт на вшанування пам'яті Маркіяна Шашкевича і як голова читальні «Просвіти» виступив із промовою.
Цікаво, що до місяця, 22.10.1933 р., панотець мав певний інцидент у сільській «Просвіті»: через «негодування деяких одиниць» він на загальних зборах раптом відмовився від головування в читальні. А далі сталося ось що: збори його підтримали й прийняли заяву, що «всі підуть слухняно під провід о. Вергуна, а з неспокійними дадуть собі раду, хоч би викиненням через вікно» [1, с. 79].
18.03.1935 р. диригував хором читальні «Просвіти» на концерті, присвяченому Тарасові Шевченкові – виконували «Заповіт», а на завершення – «Ще не вмерла...» [1, с. 85].
14.01.1936 р., на день святого Василія, на урочистостях у честь 35-літнього ювілею перебування Андрея Шептицького на Митрополичому престолі у читальні «Просвіти» о. Микола Вергун виголосив промову «Життя і діяльність Митрополита на полі церковнім і народнім». Був і концерт, який розпочався виконанням кантати, спеціально скомпонованої ним же – о. М. Вергуном і керівником хору Василем Цалинюком. Виступали чоловічий і мішаний хори, декламувала Геня Федина. Ольга Фортунівна віддекламувала твір Богдана Лепкого «В храмі св. Юра». Весь дохід від концерту вислано на шпиталь імені Ювілята.
На Службі Божій наступного дня, 15 січня, парох виголосив «проповідь про життя Митрополита як князя церкви і великого Громадянина» [1, с. 92–93].
...З учителем Василем Цалинюком, який 1935-го переїхав до Нараєва, вочевидь, зійшлися одразу.
24.01.1937 р. о. М. Вергун провадив загальними зборами читальні «Просвіти» в Нараєві-місті, і, відповідно, як голова читальні склав добрий звіт: «...членів 128, з яких 109 заплатило вкладку. Кілька сот чисел книжок, з яких члени живо користають. Рухливий аматорський кружок уладив 11 вистав та 3 концерти (в честь Шевченка, Митрополита та вечір коляд). Готівки в касі 261 зол.».
А тоді надав слово для промови «про значіння просвіти та організації» Василеві Цалинюку, й після цього, вочевидь, не без його підтримки, В. Цалинюка було одноголосно вибрано головою читальні [23, с. 9].
До речі, цікавий збіг: Василь Цалинюк переїхав до Нараєва – села, в якому 26.09.1880 р. у родині тодішнього пароха о. Теодора Кордуби народилася дружина його колишнього товариша ще по Заліщиках, відомого українського письменника Осипа Маковея – Ольга [24, с. 16]. Але це – до слова...
5.06.1938 р. львівське «Діло» писало: «Третього дня Великодніх Свят відбулося в домівці читальні «Про¬світи» в Нараєві спільне свячене для членів читальні та кружка «Р.Ш.», в якім взяло участь 90 осіб. Дари поблагословив і святочні побажання зложив місцевий парох о. М. Вергун. Співав міш. хор під управою В. Цалинюка... Свято, що залишило на учасниках сильне вражіння, закінчено національним гимном» [25, с. 14].
У номері «Діла» від 5.11.1938 р. – допис про відзначення в Нараєві Свята хрещення Руси-України: «По богослуженні, в часі якого співав мішаний хор під управою емерит. учителя В. Цалинюка, відбулося посвячення та вкопання ювилейного хреста. Високо патріотичну проповідь виголосив місцевий сотрудник о. М. Гураль. Проповіді вислухали вірні уважно, не вважаючи на дуже погану погоду. Пополудні відбулася в домівці місцевої читальні святочна академія. Довше і цікаве вступне слово виголосив посол Д. Великанович. На програму свята склалися мішані та мужеські хори, декламації і відчит місцевого пароха о. М. Вергуна...» [26, с. 9].
...Був різноплановим – як уже згадувалося, диригував хором, компонував кантати. А ще – віршував: на відзначенні 100-літнього ювілею сільської церкви 1936-го було виголошено його авторський вірш, приурочений цій даті [27, с. 6].
...Утім, повернемося до парафіяльних справ.
6.05.1933 р. на молодіжне свято «Українська Молодь – Христові», що відбулося у Львові, о. М. Вергун привіз із Нараєва 37 парафіян [28, пос. 70] і до кінця року, 2.12.1933 р., був іменований церковним асистентом Католицької Акції [1, с. 80].
А перед тим, 12.06.1933 р., приймав у нараївській церкві та в приходстві як колятора графа Якуба Потоцького, який із Нараєва поїхав «до свої літньої палати в Раю» [1, с. 75–76]).
Дещо більше як через рік, 1.10.1934 р., коли через Нараїв провозили зі Львова до Бережан домовину з тілом графа, який помер 29.09.1934 р. у Геленові коло Варшави, – затрималися біля церкви й о. М. Вергун разом із кс. А. Лісаком відправили над нею панахиду [1, с. 82]...
...15.07.1933 р. «Львівські Архієпархіальні Відомості» подали, що Митрополичий Ординаріат іменував о. Миколу Вергуна Почесним радником [29, с. 114] (як почесник радник Митрополичої Консисторії поданий у Шематизмі на 1938 р. [30, с. 56]).
Із 31.05.1934 р. він призначений містодеканом (заступником декана – авт.) Нараївського деканату, а 3.07.1934 р. у соборі Св. Юра у Львові його присягу яко містодекана прийняв о.-пралат Алексій Пясецький [1, с. 81; 31, поз. 1946].
На виборах 12.01.1935 р. уперше дві громади – Нараїв-місто з присілками та Нараїв-село – становили одну спільну гміну, а о. М. Вергун кандидатував у компромісовому українсько-польському списку, який не пройшов [1, с. 84]...
1.02.1938 р. Митрополичий Ординаріат іменував його завідателем Нараївського деканату – на три роки [1, с. 113; 32, с. 57] (за іншими даними, декан у 1939–1940 рр. [6, s. 470]), а вже через пару місяців, 19 червня, він приймав з Архієрейською візитацією деканату Преосвященного Івана Бучка. Вочевидь, візитація мала й презентаційний характер – на знимці бачимо також містодекана о. Василя Танчака, уродженця с. Лісники, тодішнього пароха с. Янчин (нині – Іванівка на Перемишлянщині), парохів с. Вербів о. Василя Кушніра та с. Рогачин о. Олександра Кваснюка, ігумена Краснопущанського монастиря о. Юліана Манька [1, с. 119].
...Отець Микола Вергун ще встиг побачити «принади» більшовицької окупації, а 3.12.1940 р. відійшов у Вічність [6, s. 470; 33].
Вийшло так, що повідомлення про його смерть на початку грудня 1940-го поміщено в номері «Львівських Архієпархіальних Відомостей» за ... червень–вересень 1940-го: вочевидь, номер у час більшовицької окупації вийшов друком із запізненням, оскільки в ньому вже поміщена й інформація про померлих у грудні. Так чи інакше, а повідомлення про смерть о. Миколи Вергуна Митрополичий Ординаріат видав 5.12.1940 р. [34, с. 62]...
...Коли 2012-го нараївська громада перекривала храм, у склепінні старих балок знайшли зшиток, іменований «Хронікою греко-католицької парохії Нараїв» – рукопис авторства о. Миколи Вергуна, що починався словами (правопис і неточність щодо містодеканства збережено – авт.): «Іменований з днем 1/3.1929 парохом Нараєва, бажав я пізнати людий, парохію і її історію. Хроніки не було жодної. Була шкільна неостаточна і у латинського пароха мені не доступна, тай та в часі недуги лат. пароха в 1933 році десь щезла. Нараїв дня 8 серпня 1933 року о. Микола Вергун – нараївський парох і м. декан, поч. Радник Митрополичої Консисторії» [35]. Рукопис донині зберігається в сільській церкві.
Серед знимок, пришпилених до тексту «Хроніки...» – знимка о. Миколи Вергуна з дружиною Софією і дочкою Іреною [1, вставка до с. 65]...
До речі, «Хроніка греко-католицької парохії Нараїв» – не єдина письменницька праця пароха: 1934-го у видавництві Товариства святого Андрея у Львові вийшла друком книга його церковної публіцистики «Новомодні пророки, або «біблійні дослідники», яку як антикварне видання й нині можна купити через інтернет-магазини – 104 сторінки теологічного тексту, який легко читається [36]...
Джерела та література
1. о. Микола Вергун. Хроніка греко-католицької парохії. Нараїв. / рукопис. – зберігається у храмі Воздвиження Чесного Хреста Господнього, с. Нараїв.
2. Бережанська гімназія. Сторінки історії. Ювілейна книга. / Упорядник і відповід. ред. Надія Волинець. – Тернопіль: Джура, 2007.
3. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Brzeżanach za rok szkolny 1905. URL: https://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/publication/16/edition/14/content?ref=desc.
4. Stulecie gimnazyum Brzeżańskiego. 1806–1906. / red. StefanaTomaszewskiego. – Brzeżany: staraniem i nakladem komitetu, 1907.
5 Бережанська Земля. Історично-мемуарний збірник. / Комітет «Видавництва Бережани». – Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1970.
6. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської Архієпархії (1832–1944). Том II. Духовенство і Релігійні Згромадження. / Національний Університет Київська-Могилянська Академія, Український Католицький Університет Св. Климента Папи у Львові. – Київ: Видавничий Дім «КМ Академія», 2004.
7. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1912. ч.II. 26.02. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1912_compressed.pdf.
8. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1913. ч.XIII. 26.11. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1913-1_compressed.pdf.
9. Шематизм греко-католицкой митрополичой архієпархії Львовской на рок 1914. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16354/edition/14714/content.
10. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1915. ч.VI. 31.12. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1915-1916-1_compressed.pdf.
11. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1916. ч.IX. 31.10. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Lvivski_arkhieparkhiialni_vidomosty/1916_rik.pdf?.
12. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1917. ч.XIII. 30.11. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1917-1_compressed.pdf.
13. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1918. ч.II. 20.03. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1918_compressed.pdf.
14. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1919. ч.I. 20.01. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1919-1920_compressed.pdf.
15. Львівські Архієпархіальні Відомості. 1927. ч.I. 25.05. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1927-1928-1929-1930-1_compressed_compressed.pdf.
16. Подяка. // Діло. 1927. №102. 11.05. URL: https://libraria.ua/numbers/192/7337/.
17. Шематизм гр.-кат. духовенства Львівської архієпархії на рік 1928. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16356/edition/14701/content.
18. Львівсько-Архієпархіальні Відомості. 1929. ч.II. 10.03. URL: https://sheptytsky.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/1927-1928-1929-1930-1_compressed_compressed.pdf.
19. Шематизм гр.-кат. духовенства Львівської архієпархії на рік 1930. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16357/edition/14697/content.
20. Франко Петро. Репресоване духовенство УГКЦ. – Львів, 2007.
21. З освітнього життя в Нараєві Місті. // Діло. 1937. №19. 29.01. URL: https://libraria.ua/numbers/192/21174/.
22. Спільне свячене в Нараєві. // Діло. 1938. №121. 5.06. URL: https://libraria.ua/numbers/192/21353/.
23. Діло. 1937. №19. 29.01. URL: https://libraria.ua/issues/192/21174/.
24. Микола Проців. Отець Теодор Кордуба – священик-аристократ. – Бережани, 2018.
25. Діло. 1938. №121. 5.06. URL: https://libraria.ua/issues/192/21353/.
26. Діло. 1938. №246. 5.11. URL: https://libraria.ua/issues/192/21419/.
27. Нараїв к. Бережан. Культурно-освітнє життя. // Діло. 1936. №214. 24.09. URL: https://libraria.ua/numbers/192/20413/.
28. Олег Беген. Ще раз про свято «Українська Молодь Христові». URL: http://www.laityugcc.org.ua/istorija-mirjanskix-ruxiv/articles/sche-raz-pro-svjato-ukrajinska-molod-xristovi.html.
29. Львівські Архієпархіальні Відомості. 1933. ч.VII. 15.07. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Lvivski_arkhieparkhiialni_vidomosty/1933_rik.pdf?.
30. Шематизм духовенства Львівської Архієпархії. 1938. URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/16359/edition/14693/content.
31. Центральний державний історичний архів України, м.Львів. Греко-католицька Митрополича Консисторія, м.Львів. 1806–1945 рр. Фонд №201. Опис №1в. URL: https://tsdial.archives.gov.ua/pdf/F.%20201%20op.%201%20%D0%B2.pdf.
32. Львівські Архієпархіальні Відомості. 1938. ч.2–3. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Lvivski_arkhieparkhiialni_vidomosty/1938_rik.pdf?.
33. Померлі священнослужителі (Львівської Архиєпархії УГКЦ). URL: https://www.ugccla.lviv.ua/%D0%B4%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE/%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BB%D1%96.
34. Львівські Архієпархіальні Відомості. 1940. ч.6–9. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Lvivski_arkhieparkhiialni_vidomosty/1940_rik.pdf?.
35. Назарій Наджога. Подорож до центру Галичини: Микола Вергун – нараївський літописець. URL: https://te.20minut.ua/Podorozhi/podorozh-do-tsentru-galichini-mikola-vergun---narayivskiy-litopisets-10601544.html.
36. о. Микола Вергун. Новомодні пророки або «біблійні дослідники». – Львів: Вид-во Св. Андрея у Львові, 1934. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0003219.
Ігор Мельник,
ДІАЗ у м. Бережани.