Ім’я Іоана Пфістера на Бережанщині виринуло із минувшини, а точніше із першої половини ХVII ст., завдяки віднайденим Богданом Тихим, заст. директора ДІАЗу, дослідженням. І справді, прийшовши до замкової каплиці, можна віч на віч зустрітися з автографами митця.
Досить звести очі в глибину західного куполу і відчуєш, як твоя душа завмирає межи лініями витіюватого декору, що обрамляє серію гербів, як до рота підступає смак повновидих, хоч і алебастрових грушок, а вухо вловлює голос часу, що перетікає через вінця декоративних ваз. І все це в піднебессі з далеких 1624-1640-х років!
На щастя, дослідник потягнув ще кілька ниточок з історії, і Пфістер до нього озвався з колон і капітелів Бережанського і Біщецького костелів, з дерев’яних фігур святих, що прикрашали вівтар парафіяльного костелу св. Петра й Павла, із саркофагів Синявських, що зберігаються у Пісковій Скалі, з міфічних фігур надгробку Адама Героніма Синявського, що з 1966-го знайшли притулок у Львівській картинній галереї.
Та із створенням заповідника прийшов час «збирати каміння». Із Олеського замку, із картинної галереї Львова було повернуто в наш замок фрагменти надгробків, три жіночих безголових міфічних фігури, шматки мармурових торсів понівечених «богинь». Крипта каплиці «видала» мармурового лева, що колись тримав Адамів надгробок.
Все це і склало першу замкову експозицію «Повернуто в замок». Біля неї ніколи не було байдужих. Магія минулого не одному відвідувачу творила уяву про реальний вигляд скульптурного дива минулого. Та лише професор Варшавської академії мистецтв Януш Смаза піддався на пропозицію Б.Тихого: «Поверніть хоч одній фігурі первісний вигляд». «Пощастило» на реставратора символічній богині «Розторопність». Учениця професора – магістрантка Марта Дацина – «оживила» фігуру, «повернувши» їй голову, вклавши в руку віднайдене серед мармурових уламків дзеркало, відполірувавши потьмянілий блиск сукні з червоного мармуру. Відтоді ця поважна покровителька військових Синявських стала центровою серед Пфістеровських знахідок нашого замку.
Такою ж вона залишається уже півроку і на виставці у Львові. Хоча Львову не бракує авторських робіт Пфістера в каплиці Боїмів, храмі св. апостолів Петра й Павла. Та бережанська сторінка досі залишалася для нього невідомою.
У травні в музеї І. Г.Пінзеля заповідник представив скульптора І. Пфістера і кам’яною різьбою – дві фігури, жіночі голівки, лев із символом планети Земля, фрагменти торсів фігур (із замкової експозиції), і дерев’яною скульптурою, що прикрашала до Другої світової війни вівтар костелу св. Петра й Павла (нині фонди музею сакрального мистецтва та історії переслідуваної церкви). Тоді ж Львівська національна галерея мистецтв виставила і свої пфістерівські скарби –дерев’яні різьблені фігури Святих Героніма, Анни, Катерини із Біщецького костелу.
Так вперше за чотири століття під куполом колишнього костелу Кларисок постала творчість двох видатних скульпторів – Іоана Пфістера (1573- 1642) і Іоана Георга Пінзеля (1707-1761).
Як розповіла завідувач музею Леся Банах, понад сім тисяч львів’ян і гостей міста запізналися із творами, що були і витоками, і апогеєм українського бароко.
Надія Волинець,
учений секретар ДІАЗ